Оскільки відносини про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі ст. 1212 ЦК України за своєю природою є цивільно-правовими (господарськими), а не адміністративними, Висновок Вищого господарського суду України про те, що спір підвідомчий адміністративним судам є помилковим

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” (далі — Банк) на ухвалу Вищого господарського суду України від 27 грудня 2005 р. у справі № 1/751-15/301 за позовом Відділу державної виконавчої служби Стрийського району Стрийського міськрайонного управління юстиції (далі – ВДВС) до Банку про стягнення 629 тис. 923 грн безпідставно отриманих коштів,
З позовом у Господарський суд Львівської області ВДВС звернулося 20 липня 2005 р., обґрунтувавши заявлену вимогу тим, що:

- в порядку здійснення виконавчого провадження, згідно виконавчих написів нотаріуса про стягнення заборгованості з вартості заставленого майна на користь Банку, ВДВС 9 вересня 2002 р. проведено торги з продажу цілісного майнового комплексу, що належав відкритому акціонерному товариству “Маслосоюз” (далі — ВАТ);

- від реалізації даного майна на депозитний рахунок ВДВС надійшли кошти в сумі 888 тис. 462 грн, з яких 629 тис. 923 грн відповідно до ст. 43 Закону України від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV“Про виконавче провадження” були перераховані на рахунок Банку;

- рішенням Місцевого суду Залізничного району м. Львова від 2 грудня 2002 р., що вступило в законну силу, визнано недійсними прилюдні торги з продажу цілісного майнового комплексу ВАТ, а також акт про аукціонні торги та зобов’язано товариство з обмеженою відповідальністю “Альма-Віта-Плюс” (далі — ТОВ), що придбало спірний цілісний майновий комплекс повернути його ВАТ;

- додатковим рішенням цього ж суду від 23 квітня 2003 р. визнано недійсним свідоцтво про придбання з аукціону цілісного майнового комплексу ВАТ від 11 вересня 2002 р. та стягнуто з ВДВС на користь ТОВ 987 тис. 580 грн;

- на виконання цього рішення відкрито виконавче провадження.

Позов заявлено на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі — ЦК).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 4 жовтня 2005 р., залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2005 р., позов задоволено.

Оскарженою ухвалою Вищий господарський суд України відмовив у прийнятті касаційної скарги Банку на рішення Господарського суду Львівської області від 4 жовтня 2005 р. до провадження Вищого господарського суду України з тих підстав, що дана справа відповідно до п. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАСУ) є справою адміністративної юрисдикції і, відповідно, перегляд рішень судів у цій справі повинен здійснюватися Вищим адміністративним судом України.

ВДВС просить ухвалу Вищого господарського суду України скасувати, мотивуючи касаційну скаргу невідповідністю оскарженої ухвали Конституції України, порушенням судом норм процесуального права, а також виявленням факту різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок Вищого господарського суду України про те, що даний спір підвідомчий адміністративним судам є помилковим, оскільки відносини про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі ст. 1212 ЦК за своєю правою природою є цивільно-правовими (господарськими), а не адміністративними.

Відповідно до п. 7 ст. 3 КАСУ суб’єкт владних повноважень — орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У зазначених правовідносинах ВДВС виступає не як суб’єкт владних повноважень, позаяк у даному разі він не здійснює владних управлінських функцій, а як рівноправний суб’єкт цивільних (господарських) диспозитивних відносин на підставі акта цивільного законодавства — ЦК.

За таких обставин оскаржена ухвала підлягає скасуванню як незаконна, а касаційна скарга ВДВС на рішення першої інстанції — передачі до Вищого господарського суду України.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111¹⁷—111²⁰ Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Банку задовольнити, ухвалу Вищого господарського суду України від 27 грудня 2005 р. скасувати, а касаційну скаргу Банку на рішення Господарського суду Львівської області від 4 жовтня 2005 р. разом зі справою передати до Вищого господарського суду України.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.