Згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Судом апеляційної інстанції обґрунтовано взято як обов’язкові ці факти — встановлення, що ТОВ "О.К. та партнери" є учасником ТОВ "ДСЛК" з часткою у статутному капіталі Товариства в розмірі 50 %, що у грошовому еквіваленті становить 60 тис. 142 грн — і відповідно задоволено позов.

У травні 2004 р. ТОВ “О.К. і партнери” подало до Господарського суду м. Києва позов до ТОВ “ДСЛК” про внесення змін до установчих документів. Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно установчих документів засновниками відповідача — ТОВ “ДСЛК” — виступили приватне підприємство “Юридична консультація О.К. та Син”, правонаступником якого є позивач, та дві фізичні особи: М. та Г. Відповідно до рішення загальних зборів ТОВ “ДСЛК”, оформленого протоколом від 7 серпня 1998 р., за ТОВ “О.К. та партнери” визнано право на вступ до ТОВ “ДСЛК” як правонаступника з часткою у статутному фонді 50%; прийнято ТОВ “О.К. та партнери” до складу учасників ТОВ “ДСЛК”, а також вирішено внести відповідні зміни до установчих документів ТОВ “ДСЛК”. У подальшому позивачу стало відомо, що відповідачем не внесено відповідних змін до установчого договору та не проведено державну реєстрації цих змін. Посилаючись на зазначене, позивач просив суд внести відповідні зміни до установчого договору ТОВ “ДСЛК” (т. 1, а.с. а.с. 2-3).

Справа судами розглядалась неодноразово.

Ухвалами Господарського суду м. Києва від 25 грудня 2006 р. та 27 лютого 2007 р. залучено до участі у справі третіх осіб — ТОВ “Всеукраїнський промисловий союз” та корпорацію “Український мазут” (т. 2, а.с. 87-88, 138-140).

Останнім рішенням Господарського суду м. Києва від 28 лютого 2007 р. у задоволенні позову відмовлено, оскільки вирішення питання про прийняття правонаступника до складу учасників товариства пов’язане з внесенням змін до статуту підприємства та належить до виключної компетенції його вищого органу управління — зборів учасників. Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності (т. 2, а.с. 149-157).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 травня 2007 р. вищевказане рішення суду скасовано. Позов задоволено. Визнано право позивача на участь у ТОВ “ДСЛК” у розмірі 50 % від його статутного фонду або на 60 тис. 142 грн, внесених у формі нежитлового приміщення по вул. Червоноармійській, 2 у м. Києві. Постановлено вважати позивача — правонаступника приватного підприємства “Юридична консультація О.К. та Син” — учасником ТОВ “ДСЛК” з часткою у статутному фонді товариства 50 %. Постановлено вважати зміненим текст установчого договору “Про заснування та діяльність ТОВ “ДСЛК” та внести зміни у тексті замість слів “ПП “Юридична консультація О.К. та Син” на слова “Товариство з обмеженою відповідальністю “О.К. та Партнери”. Зобов’язано ТОВ “ДСЛК” надати в 5-денний термін з дати набрання рішенням суду законної сили Шевченківській районній державній адміністрації в м. Києві відповідним чином оформлені зміни до установчого договору та статуту ТОВ “ДСЛК”, а саме: приватне підприємство “Юридична консультація О.К. та Син” змінити на його правонаступника ТОВ “О.К. та партнери”.

Постанова мотивована тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2004 р. у справі № 2-183/04 встановлено, що ТОВ “О.К. та партнери” є учасником ТОВ “ДСЛК” з часткою у статутному капіталі Товариства в розмірі 50 %, що у грошовому еквіваленті становить 60 тис. 142 грн, а також стягнуто з ТОВ “ДСЛК” на користь ТОВ “О.К. та партнери” неотримані дивіденди за 2001 рік. Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору (т. 3, а.с. 33-36).

Постановою Вищого господарського суду України від 9 листопада 2007 р. № 31/263-40/560 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 травня 2007 р. та рішення господарського суду м. Києва від 28 лютого 2007 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому зазначено, що на порушення вимог ст. 43 ГПК суд апеляційної інстанції належним чином не з’ясував характер і суть заявлених позовних вимог, не перевірив, чи відповідають вони передбаченим ч. 2 ст. 16 ЦК способам захисту права (т. 3, а.с. 81-84).

Ухвалою Верховного Суду України від 17 січня 2008 р. порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 9 листопада 2007 р. № 31/263-40/560 за касаційною скаргою ТОВ "О.К. і партнери", де поставлено питання про скасування цієї постанови та припинення провадження у справі. Посилання зроблені на порушення і неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність оскарженої постанови положенням Конституції України та виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Касаційна скарга є обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, рішенням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації № 09320 від 15 січня 1998 р. було зареєстровано ТОВ "ДСЛК", засновниками якого виступили приватне підприємство "Юридична консультація "О.К. та Син", а також фізичні особи Г. і М, частки яких у статутному капіталі Товариства склали відповідно 50 %, 25 % , 25 % (т. 1, а.с. 28-31).

У 1998 році приватне підприємство "Юридична консультація "О.К. та Син" було реорганізовано шляхом перетворення його в ТОВ "О.К. і партнери" (т. 1, а.с. 7-15).

Відповідно до п. 4.2 договору про продовження діяльності ТОВ "О.К. та партнери" та п. 1.3. Статуту, зареєстрованих Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 7 серпня 1998 р., підприємство є правонаступником приватного підприємства "Юридична консультація "О.К. та Син" по всіх правах і зобов’язаннях останнього (т. 1, а.с. 8, 23).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2004 р. у справі № 2-183/04, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 9 вересня 2004 р. та ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 квітня 2005 р., встановлено, що ТОВ "О.К. та партнери" є учасником ТОВ "ДСЛК" з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 50 %, що у грошовому еквіваленті становить 60 тис. 142 грн., а також стягнуто з ТОВ "ДСЛК" на користь ТОВ "О.К. та партнери" неотримані дивіденди за 2001 р. (т. 2, а.с. 57-65).

Згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано взято як обов’язкові ці факти — встановлення, що ТОВ "О.К. та партнери" є учасником ТОВ "ДСЛК" з часткою у статутному капіталі Товариства в розмірі 50 %, що у грошовому еквіваленті становить 60 тис. 142 грн — і відповідно задоволено позов.

Обраний позивачем спосіб захисту права відповідає передбаченим ч. 2 ст. 16 ЦК способам захисту.

Верховний Суд України в силу положень статей 6, 8 Конституції України не вважає необхідним направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст. 125 Конституції України і статей 2, 39 Закону України від 7 лютого 2002 р. № 3018-ІІІ “Про судоустрій України” в частині визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність в здійсненні правосуддя і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду апеляційної інстанції. У зв’язку з цим наведений в ст. 111¹⁸ ГПК перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не вважається правовою перешкодою для прийняття зазначеного рішення.

Враховуючи викладене і керуючись статтями 111¹⁷—111²¹ ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу ТОВ “О.К. і партнери” задовольнила частково: постанову Вищого господарського суду України від 9 листопада 2007 р. № 31/263-40/560 скасувала, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 травня 2007 р. залишила в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.