Призначене судом покарання не може бути нижчим від найнижчої межі, встановленої законом, для відповідного виду покарання

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України
від 17 квітня 2003 р.
(в и т я г)

Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2002 р. Є. засуджено за ч. 3 ст. 358 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Ухвалою судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2002 р. вирок змінено — із застосуванням ст. 69 КК призначене покарання пом’якшено: до сплати штрафу у розмірі 50 грн.

Є. визнано винним у тому, що він у квітні 1998 р. у не встановленої слідством особи придбав завідомо підроблене (виготовлене на його замовлення і з фотографією) посвідчення «Ветеран праці» і 17 лютого 2002 р. використав його для безоплатного проїзду в метро.

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, розглянувши справу за касаційним поданням прокурора, скасувала ухвалу апеляційного суду з таких підстав.

Санкцією ч. 3 ст. 358 КК серед інших видів покарання передбачено штраф у розмірі до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вироком районного суду Є. було засуджено за зазначеною статтею до штрафу в розмірі 510 грн., що на час вчинення злочину становило 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в межах санкції цієї статті. Саме в такому розмірі ч. 2 ст. 53 КК встановлено мінімальну межу такого виду покарання, як штраф.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК при призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, суд не має права призначати покарання нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині КК.

Таким чином, ухвала апеляційного суду, якою вирок було змінено із призначенням засудженому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої для зазначеного виду покарання, а саме 50 грн. штрафу, є незаконною, а тому її скасовано з направленням справи на новий апеляційний розгляд.