ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Зміни в розмірі часток у спільній власності на жилий будинок, що сталися у зв’язку з прибудовою, перебудовою або надбудовою, не тягнуть за собою змін установленого порядку користування та розпоряджання земельною ділянкою, а якщо цей порядок не визначався, то при його визначенні суду слід виходити з розміру часток на будинок, які були у сторін при первісному виникненні права спільної часткової власності на будинок
 
 

Зміни в розмірі часток у спільній власності на жилий будинок, що сталися у зв’язку з прибудовою, перебудовою або надбудовою, не тягнуть за собою змін установленого порядку користування та розпоряджання земельною ділянкою, а якщо цей порядок не визначався, то при його визначенні суду слід виходити з розміру часток на будинок, які були у сторін при первісному виникненні права спільної часткової власності на будинок

Ухвала судової палати з цивільних справ Верховного Суду України
від 24 квітня 2002 р.
(в и т я г)

У липні 1998 р. Т. звернулася в суд із позовом до Л. про визначення ідеальних часток співвласників будинку та порядку користування земельною ділянкою. Позивачка зазначала, що на праві спільної часткової власності їм із відповідачкою належить будинок у м. Ялті. Відповідачка займає квартиру у цьому ж будинку, і її частка на час виникнення спільної часткової власності становила 18/25 останньої. За час користування будинком вони, поліпшуючи свої житлові умови, провели його реконструкцію і добудову, внаслідок чого їхні частки змінились і становлять по 1/2 кожній. У зв’язку з цим Т. просила постановити рішення про зміну ідеальних часток і визнати за нею та відповідачкою право власності на 1/2 будинку за кожною, а також визначити порядок користування земельною ділянкою, оскільки відповідачка чинить їй перешкоди в цьому.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 1 червня 2000 р. позов задоволено. Визначені ідеальні частки співвласників будинку Т. і Л. — по 1/2 кожній, а також установлено порядок користування земельною ділянкою шляхом виділення в спільне користування обох співвласників 40 кв. метрів двору, відповідачці — земельної ділянки з двох частин загальною площею 570 кв. метрів, позивачці — земельної ділянки такої ж площі.

У касаційній скарзі Л. просила скасувати зазначене судове рішення, посилаючись на те, що воно постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України визнала, що при вирішенні вимог Т. у частині визначення порядку користування земельною ділянкою суд не врахував правила ст. 42 ЗК в редакції, яка діяла на час постановлення рішення.

Відповідно до зазначеної норми користування і розпоряджання земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначається співвласниками цих об’єктів і земельної ділянки пропорційно до розміру часток у спільній власності на цей будинок, будівлю, споруду. Наступні зміни в розмірі часток у спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі, що стались у зв’язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою зміни установленого порядку користування та розпоряджання земельною ділянкою.

Вирішуючи спір, суд не встановив, чи визначали співвласники будинку — Т. і Л. — порядок користування земельною ділянкою. Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, даними в п. 21 постанови від 25 грудня 1996 р. № 13 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», суд повинен враховувати, що в разі, коли до вирішення спору між співвласниками будинку про порядок користування земельною ділянкою такий порядок ними не визначався, слід виходити з розміру їх часток у спільній власності на будинок на час перетворення спільної сумісної власності у спільну часткову або на час виникнення останньої.

Визначивши з урахуванням проведених реконструкцій і добудов ідеальні частки співвласників будинку Т. і Л по 1/2 кожній, суд встановив між ними порядок користування земельною власністю шляхом виділення кожній по 570 кв. метрів із залишенням у загальному користуванні частини двору в 40 кв. метрів. При цьому суд не врахував, що на час виникнення первісно спільної часткової власності на спірний будинок частки співвласників становили: у Л. — 7/25, у Т. — 18/25.

Оскільки при вирішенні спору суд допустив порушення норм процесуального і матеріального права, судова палата з цивільних справ Верховного Суду України, керуючись ст. 334 ЦПК, рішення Ялтинського міського суду від 1 червня 2000 р. у частині визначення порядку користування земельною ділянкою скасувала і в цій частині направила справу на новий розгляд у суд першої інстанції.

© 2024. Верховний Суд України. Розробка http://www.viaduk.net" style="color:#ffffff;">Віадук-Телеком