ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Під час розгляду справ про захист честі та гідності слід мати на увазі, що критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження, критичні рецензії творів не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди
 
 

Під час розгляду справ про захист честі та гідності слід мати на увазі, що критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження, критичні рецензії творів не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди

Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
від 11 вересня 2002 р.
(в и т я г)

У жовтні 1999 р. С. звернулася в суд із позовом до редакції газети «Сім’я і дім. Народна трибуна» (далі — газета) про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 15 вересня 1999 р. в № 15 (121) цього видання була опублікована інформація, в якій висвітлені неправдиві відомості про загибель сина позивачки, в результаті чого їй завдано моральних страждань і заподіяно моральну шкоду. Вона просила стягнути з редакції газети 25 тис. грн. моральної шкоди.

Під час розгляду справи позивачка збільшила позовні вимоги і просила стягнути з відповідача компенсацію за заподіяну моральну шкоду в сумі 30 тис. грн. А в доповненнях до позову від 21 червня 2001 р. просила суд зобов’язати відповідача спростувати недостовірну інформацію в газеті та вибачитися перед рідними і близькими загиблого.

Рішенням Луцького міського суду Волинської області від 1 листопада 2001 р. позов задоволено частково. Постановлено стягнути з редакції газети на користь С. 5 тис. грн. компенсації за заподіяння моральної шкоди та 8 грн. 50 коп. державного мита. Щодо решти пунктів позову відмовлено.

Ухвалою судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Волинської області від 17 січня 2002 р. рішення Луцького міського суду від 1 листопада 2001 р. змінено: зменшено розмір компенсації за заподіяну моральну шкоду і стягнуто з редакції газети на користь С. 1 тис. грн. Крім того, з редакції газети на користь С. стягнуто 8 грн. 50 коп. державного мита. Щодо решти позовних вимог рішення залишено без зміни.

У касаційній скарзі редакція газети просить скасувати постановлені у справі рішення, посилаючись на неправильне застосування судом вимог Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а також статей 7, 4401 ЦК.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не виявив в оспорюваній статті інформації, яка підлягає спростуванню, однак вирішив задовольнити позов у частині відшкодування моральної шкоди.

Статтею 4401 ЦК передбачено, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їхні законні права, відшкодовується особою, котра заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі — постанова) моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації.

Пунктом 7 зазначеної постанови передбачено, що за змістом ст. 4401 ЦК та інших норм законодавства, які регулюють ці правовідносини, заподіяна моральна шкода відшкодовується особі, права якої були порушені неправомірними діями (бездіяльністю) інших осіб.

На порушення вимог п. 8 ст. 203 ЦПК суд не зазначив у рішенні, які саме права позивачки були порушені, якими діями, в чому полягала неправомірність таких дій, ступінь вини заподіювачів. Суд апеляційної інстанції, стверджуючи, що публікація є неправдивою, некоректною, неетичною, викладеною з негативним відтінком щодо сина позивачки, не обгрунтував таку позицію.

Як роз’яснено в п. 11 постанови, критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження, критичні рецензії творів не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Зазначені роз’яснення не були враховані судом ні першої, ні апеляційної інстанції.

Оскільки суд розглянув справу з порушенням вимог ст. 4401 ЦК, а судова палата в цивільних справах Апеляційного суду Волинської області не звернула уваги на недоліки в рішенні суду першої інстанції, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, керуючись статтями 334, 343 ЦПК, рішення Луцького міського суду від 1 листопада 2001 р. та ухвалу судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Волинської області від 17 січня 2002 р. скасувала і направила справу для нового розгляду до суду першої інстанції в іншому складі.

© 2024. Верховний Суд України. Розробка http://www.viaduk.net" style="color:#ffffff;">Віадук-Телеком