Суд може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за наявності декількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. Невиконання судом цієї умови, передбаченої ст. 69 КК України, потягло скасування вироку
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
від 10 квітня 2003 р.
(в и т я г)
Вироком Срібнянського районного суду Чернігівської області від 6 березня 2002 р. С. засуджено: за ч. 1 ст. 121 КК із застосуванням ст. 69 КК — на два роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 129 КК — на один рік обмеження волі, за ч. 4 ст. 296 КК із застосуванням ст. 69 КК — на один рік шість місяців позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК йому остаточно до відбування визначено два роки позбавлення волі.
Із засудженого стягнуто на користь: Х.І.І. — на відшкодування моральної шкоди 3 тис. грн.; Я., Х.І.П., Х.Г.С. — по 700 грн., на відшкодування матеріальної шкоди Я. — 60 грн.; у доход держави — 322 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 19 червня 2002 р. вирок у частині засудження С. за ч. 1 ст. 129 КК скасовано і справу в цій частині закрито.
Як визнав установленим суд, 24 листопада 2001 р. о 19-й годині 30 хвилин С. у стані алкогольного сп’яніння, розшукуючи Х.І.І., якого підозрював у викраденні в нього грошей, прибув до господарства Я. Там з хуліганських мотивів він розбив шибку, ударом ноги відкрив вхідні двері і таким чином потрапив до будинку, де в цей час знаходилися господар дому Я. та Х.І.І. С. розмахував кухонним ножем і небезпечною бритвою, викрикуючи нецензурні слова та вимагаючи від Х.І.І. повернути викрадені гроші, на що той відповів, що не крав їх. Я. спробував угамувати С., але побачивши, що той б’є Х.І.І., злякався і втік зі своєї оселі. Після цього С. завдав Х.І.І. декілька ударів у різні частини тіла (один із них — ножем у спину) та кілька порізів бритвою по обличчю, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, і, погрожуючи вбити потерпілого, силоміць привів його до свого господарства, де продовжував бити. Скориставшись моментом, коли С. вийшов покурити, Х.І.І. втік і, дійшовши до оселі Я., попросив того допомогти йому дістатися додому.
С., шукаючи Х.І.І., знову прийшов до господарства Я., де вибив ногою защіпку на дверях і, не знайшовши там Х.І.І., озброївся ножем та пішов до останнього додому.
Приблизно о 21-й годині., прийшовши до будинку Х-в, С. із хуліганських мотивів став стукати в двері та нецензурно лаятися, вимагаючи, щоб Х.І.І. вийшов. Коли ж вийшов господар будинку Х.І.П., щоб перепинити дії С., останній почав розмахувати ножем, намагаючись зайти в будинок і погрожуючи вбити Х.І.І. Господарям вдалося виштовхнути С. і закрити двері. Після цього він пішов додому і, зустрівши дорогою Я. та Х.І.І., знову вимагав від останнього повернути йому гроші.
У касаційній скарзі потерпілий Х.І.І. просив вирок скасувати у зв’язку з м’якістю призначеного С. покарання та неправильним вирішенням питання про відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України скаргу задовольнила, пославшись на таке. С. визнаний винним у вчиненні щодо декількох потерпілих двох злочинів, віднесених відповідно до ст. 12 КК до категорії тяжких. Зазначених у ст. 69 КК підстав для призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, на час розгляду справи не встановлено й у вироку не наведено.
Закон передбачає можливість призначення більш м’якого покарання за наявності декількох виняткових обставин справи та з урахуванням особи винного. При цьому виняткові обставини можуть стосуватися лише події злочину та особи винного.
Даних про наявність виняткових обставин, які стосуються події злочину, у вироку не наведено. Немає таких даних і в матеріалах справи. Щодо ж до особи винного, то суд зазначив у вироку, що С. негативно характеризується як за місцем роботи, так і за місцем проживання, злочини вчинив у стані алкогольного сп’яніння. Тобто наведені у вироку дані щодо події злочинів та особи засудженого суперечать висновку суду про наявність підстав для застосування ст. 69 КК.
Крім того, при визначенні розміру моральної (немайнової) шкоди суд усупереч вимогам ст. 4401 ЦК не врахував характеру вчинених С. діянь і характеру страждань потерпілого, пов’язаних з отриманими ним тілесними ушкодженнями, тривалості вчинюваних засудженим дій із погрозою застосування та застосуванням зазначених у вироку знарядь злочинів і не обгрунтував свого рішення про стягнення на користь Х.І.І. 3 тис. грн., хоча той заявив позов на суму 20 тис. грн. Не зважив на ці обставини й апеляційний суд.
З урахуванням наведеного судові рішення щодо С. скасовано з направленням справи на новий розгляд. При цьому колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України зазначила, що в разі підтвердження під час нового судового слідства викладених у скасованому вироку обставин вчинення злочину призначене С. цим вироком покарання слід вважати м’яким, а рішення в частині цивільного позову Х.І.І. — необгрунтованим.