ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості з виплати аліментів визначається державним виконавцем, а за наявності спору — судом. Недотримання позивачем встановленої процедури тягне відмову в задоволенні позову
 
 

Відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості з виплати аліментів визначається державним виконавцем, а за наявності спору — судом. Недотримання позивачем встановленої процедури тягне відмову в задоволенні позову

Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
від 30 вересня 2004 р.
(в и т я г)

У квітні 2002 р. Х. звернулася до суду з позовом до С. та сільськогосподарського акціонерного товариства «Ольшаниця» (далі — СГАТ) про стягнення заборгованості з виплати аліментів. На обгрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що згідно з рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 20 жовтня 1992 р. відповідач сплачує на її користь на утримання дочки аліменти в розмірі 1/4 заробітної плати. Виконавчий лист перебуває на виконанні в бухгалтерії СГАТ. Крім того, щорічно починаючи з 1996 р. укладається договір між головою зазначеного товариства та С. про використання останнім власного автомобіля у службових цілях з виплатою компенсації за амортизацію автомобіля. Такі компенсаційні виплати провадяться в грошовій формі в межах норм, передбачених законодавством, не включаються до суми заробітної плати й не є об’єктом оподаткування, а тому аліменти з компенсаційних виплат відповідача бухгалтерія СГАТ не утримує. У зв’язку з цим позивачка просила стягнути з відповідачів заборгованість за аліментами із компенсаційних сум починаючи з 1 жовтня 1996 р. до 1 січня 2002 р. у розмірі 8 тис. 680 грн.

Рокитнянський районний суд рішенням від 19 червня 2002 р., залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 вересня 2002 р., у задоволенні позову відмовив.

У касаційній скарзі Х. просила скасувати постановлені у справі рішення, посилаючись на порушення судами статей 15, 42, 62 ЦПК та наказу Міністерства фінансів і Міністерства економіки України від 12 листопада 1993 р. № 88 «Про затвердження норм коштів на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та порядок їх витрачання».

Розглянувши матеріали справи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вирішила, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з правилами ст. 93 КпШС * та ст. 74 Закону від 21 квітня 1999 р. № 606-ХІV «Про виконавче провадження» розмір заборгованості з виплати аліментів визначається державним виконавцем, а за наявності спору питання про розмір такої заборгованості вирішується за заявою заінтересованої особи судом у порядку, встановленому законом.

Як убачається з матеріалів справи, позивачка в процесі виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини звернулася безпосередньо до суду про стягнення визначеної нею самою суми заборгованості за аліментами, посилаючись на статті 80, 82 КпШС, якими передбачено обов’язок батьків утримувати своїх дітей, а також розмір аліментів, що стягуються з батьків на неповнолітніх дітей, без попереднього звернення до державного виконавця із заявою про визначення розміру такої заборгованості.

За таких обставин згідно з названими нормами права суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позову, доводи, наведені в касаційній скарзі, висновків суду не спростовують, тому Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, керуючись статтями 334, 335 ЦПК, касаційну скаргу Х. відхилила, а судові рішення, постановлені у справі, залишила без зміни.


* Нині не діє, але був чинним на момент виникнення спірних правовідносин. Сімейний кодекс України, який набрав чинності з 1 січня 2004 р., містить аналогічне положення (п. 4 ст. 195).

© 2024. Верховний Суд України. Розробка http://www.viaduk.net" style="color:#ffffff;">Віадук-Телеком