Суд не може відмовити особі, яка зазнала матеріальної чи моральної шкоди від вчиненого щодо неї злочину, в задоволенні цивільного позову тільки тому, що його пред’явлено під час судового слідства

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
від 12 жовтня 2004 р.
(в и т я г)

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області вироком від 5 травня 2003 р. засудив В., І., М. та П. за ч. 2 ст. 186 КК на чотири роки позбавлення волі кожного і на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнив їх від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік із покладенням на них зазначених у ст. 76 КК обов’язків. Цивільний позов потерпілого Д. задоволено частково: постановлено стягнути на його користь із В., І., М. та П. солідарно на відшкодування матеріальної шкоди 400 грн., а у відшкодуванні моральної шкоди відмовлено.

В., І., М. та П. визнані винними в тому, що вони 6 грудня 2002 р. приблизно о 1-й годині 30 хвилин за попередньою змовою між собою наздогнали на вулиці Д. і, застосовуючи щодо нього насильство, яке не було небезпечним для його життя та здоров’я, відкрито заволоділи належним йому майном на загальну суму 399 грн., заподіявши при цьому потерпілому легкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеності вини засуджених і правильності кваліфікації їхніх дій, просив вирок змінити, виключивши з резолютивної та мотивувальної частин рішення про відмову потерпілому в задоволенні позову в частині про відшкодування моральної шкоди, оскільки таке рішення позбавило Д. можливості звернутися в подальшому до суду в порядку цивільного судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи Д. у задоволенні цивільного позову в частині про відшкодування моральної шкоди, суд послався на те, що потерпілий не виконав вимог кримінально-процесуального закону і пред’явив зазначений позов під час судового слідства, а не до його початку, як це передбачено ч. 3 ст. 28 КПК.

Однак таке рішення суду суперечить ч. 4 тієї ж статті, відповідно до якої особа, котра не пред’явила цивільний позов у кримінальній справі, має право зробити це в порядку цивільного судочинства. Відмовивши в задоволенні позову, суд позбавив потерпілого Д. права звернутися до суду в порядку цивільного судочинства, чим істотно порушив його права. Щоб Д. не втратив такої можливості, у цій справі позов слід було залишити без розгляду.

З урахуванням наведеного колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України касаційне подання прокурора задовольнила і скасувала вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 5 травня 2003 р. щодо В., І., М. та П. у частині відмови потерпілому в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.