Відповідно до ч. 5 ст. 334 КПК України у мотивувальній частині вироку мають бути викладені підстави для задоволення цивільного позову. Порушення цих вимог закону потягло зміну судових рішень у частині визначення розміру відшкодування заподіяної шкоди

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України
від 24 лютого 2004 р.
(в и т я г)

Вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 9 квітня 2003 р. Г. засуджено за ч. 2 ст. 286 КК на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки. На підставі ст. 75 КК він звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки, і згідно з пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу на нього покладено обов’язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з’являтися в ці органи для реєстрації. Постановлено стягнути з Г. на користь: обласної клінічної лікарні — 482 грн. за лікування потерпілої; обласного бюро судово-медичної експертизи — 15 грн. судових витрат; потерпілої Н. — 3 тис. 247 грн. на відшкодування матеріальних збитків і 10 тис. грн. — моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 10 червня 2003 р. вирок залишено без зміни.

Г. визнано винним у тому, що він 2 грудня 2001 р., рухаючись на автомобілі «Хонда-Легенда» мостовим переходом у м. Херсоні, порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306), внаслідок чого вчинив наїзд на належний Н. автомобіль «Мерседес», який стояв на місці дорожньо-транспортної події, що сталася раніше, а той наїхав на Н., яка одержала тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений Г. стверджував, що не мав реальної можливості уникнути зіткнення. Він вважав, що при розслідуванні справи і розгляді її в суді було порушено кримінально-процесуальний закон, а сума, присуджена потерпілій на відшкодування матеріальних збитків, є завищеною і не підтверджена відповідними документами. У зв’язку з цим Г. просив направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про необхідність зміни судових рішень у частині вирішення цивільного позову, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи і врахувавши письмові заперечення потерпілої, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про винність Г. у порушенні правил безпеки дорожнього руху, внаслідок якого Н. були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, обгрунтовані доказами, що об’єктивно досліджені й оцінені судом; дії засудженого правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК. Покарання призначено Г. відповідно до вимог закону і з урахуванням даних про його особу та ступеня тяжкості вчиненого ним злочину.

Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди компенсує моральні страждання потерпілої. Проте, вирішуючи питання про задоволення цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд припустився помилки.

Відповідно до ч. 5 ст. 334 КПК суд має мотивувати у вироку прийняте рішення про задоволення цивільного позову, а також перевірити обгрунтованість заявлених вимог і навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню.

Суд задовольнив у повному обсязі вимоги Н. про стягнення із засудженого 3 тис. 247 грн. на відшкодування завданих їй матеріальних збитків. При цьому він не врахував, що витрати потерпілої від злочину особи підлягають стягненню з винного за умови належного обгрунтування заявленої вимоги.

Із матеріалів справи вбачається, що підтверджені відповідними документами витрати потерпілої на медичне обслуговування становлять 1 тис. 962 грн., на придбання ліків — 508 грн., на проведення технічної експертизи — 220 грн., а всього — 2 тис. 690 грн. Що ж до решти заявлених вимог, то їх не можна визнати обгрунтованими. Зокрема, поданий потерпілою прейскурант на чищення одягу не підтверджує того, що вона скористалася послугами хімчистки.

На підставі наведеного колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України касаційну скаргу засудженого Г. задовольнила частково: вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 9 квітня 2003 р. та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 10 червня того ж року в частині вирішення цивільного позову змінила, зменшивши розмір відшкодування матеріальних збитків потерпілій Н. до 2 тис. 690 грн.