Члени колективного сільськогосподарського підприємства, які померли до видачі Державного акта на право колективної власності на землю, не вносилися до доданого до цього акта списку громадян—членів колективного сільськогосподарського підприємства, тому їхні спадкоємці не набувають права спадщини на земельну частку (пай)

Ухвала судової палати з цивільних справ Верховного Суду України
від 31 січня 2002 р.
(в и т я г)

У листопаді 2000 р. Б.В. звернувся з позовом до КСП «Вільне життя» (далі — КСП) про визнання в порядку спадкування права на земельну частку (пай) та видачу земельного сертифіката, посилаючись на те, що його покійна дружина Б.Г. була членом КСП і внесена до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю.

Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 8 грудня 2000 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Тернопільського обласного суду від 16 січня 2001 р., в задоволенні позову Б.В. відмовлено.

У касаційній скарзі Б.В. просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Ознайомившись із наявними матеріалами, судова палата з цивільних справ Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст. 23 ЗК (в редакції, що діяла на час вирішення спору) право власності або право постійного користування землею посвідчується затвердженими актами, які видають і реєструють сільські, селищні, міські, районні ради народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видавався КСП, кооперативу, акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і в колективній власності громадян. До державного акта додавався список цих громадян.

Виходячи із зазначених норм закону право громадян—членів недержавного сільськогосподарського підприємства як співвласників колективної власності на землю набувається з дня видачі в установленому порядку Державного акта на право колективної власності на землю недержавному сільськогосподарському підприємству з обов’язковим додатком — списком громадян—членів цього підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, Б.Г. померла 15 вересня 1995 р., а Державний акт на право колективної власності на землю КСП було видано 10 лютого 1996 р. на підставі рішення Бриківської сільської ради народних депутатів від 29 вересня 1995 р. За таких обставин суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що Б.Г. не набула права на земельну частку (пай), тому правильно відмовив у задоволенні позову Б.В.

Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права у справі немає. Тому судова палата з цивільних справ Верховного Суду України касаційну скаргу Б.В. відхилила.