ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Криміналістична характеристика організованих злочинних утворень у сфері економіки
Korzh V.P. Criminalistics characteristic of organized criminal formations in the area of economics
 
 
Криміналістична характеристика

Криміналістич­на ха­ра­к­те­ри­сти­ка
ор­ганізо­ва­них зло­чин­них утво­рень
у сфері еко­номіки

 

 

В.П. Корж,

про­фе­сор ка­фед­ри криміналісти­ки Національ­но­го універ­си­те­ту

внутрішніх справ, стар­ший на­у­ко­вий співробітник Інсти­ту­ту вив­чен­ня

про­б­лем зло­чин­ності Ака­демії пра­во­вих на­ук Ук­раїни,

кан­ди­дат юри­дич­них на­ук

 

Для слідчої та су­до­вої пра­к­ти­ки ве­ли­ке зна­чен­ня ма­ють на­у­кові досліджен­ня форм ор­ганізо­ва­ної зло­чин­ної діяль­ності у сфері еко­номіки, зо­к­ре­ма роз­роб­лен­ня та­ких еле­ментів криміналістич­ної ха­ра­к­те­ри­сти­ки зло­чи­нів, що вчи­ню­ють­ся у сфері еко­номічної діяль­ності ор­га­ні­зо­ва­ни­ми гру­па­ми, зло­чин­ни­ми ор­ганізаціями, спіль­ниц­­тва­ми, як фор­ми (рівні), спо­со­би, оз­на­ки ор­ганізо­ва­них зло­чин­них утво­рень; ви­ди ко­рум­по­ва­них звязків із дер­жав­ни­ми служ­бов­ця­ми; роль­ові функції і ти­пологічні особ­ли­вості членів криміналь­них утво­рень; об­ста­нов­ка, спо­со­би вчи­нен­ня зло­чинів, їх наслідки то­що.

Про­а­налізу­вав­ши на­у­кові підхо­ди російсь­ких і ук­ра­їн­ських вче­них, а та­кож криміналь­не за­ко­но­дав­ст­во Ук­раї­ни, Росії та Біло­русі, приєднуємо­ся до дум­ки тих до­слідників, котрі вва­жа­ють, що ор­ганізо­ва­на зло­чин­ність не має кор­донів, а її фор­ма­ми є ор­ганізо­ва­на гру­па, зло­чин­на ор­ганізація і зло­чин­не спільниц­тво. Те­о­ре­тичні по­ло­жен­ня що­до форм ор­ганізо­ва­ної зло­чин­ності ма­ють зна­чен­ня для кваліфікації зло­чинів, учи­не­них ор­ганізо­ва­ни­ми зло­чин­ни­ми утво­рен­ня­ми, та роз­роб­лен­ня ме­то­дик їх розсліду­ван­ня. Вод­но­час слід за­зна­чи­ти, що дослідни­ки ор­ганізо­ва­ної зло­чин­ної діяль­ності не зав­жди точ­но й пе­ре­кон­ли­во ви­зна­ча­ють у мо­но­графіях, нав­чаль­них посіб­ни­ках, на­у­ко­вих стат­тях її фор­ми, рівні. Одні вжи­ва­ють термін «ор­ганізо­вані зло­чинні фор­му­ван­ня», другі — «ор­ганізо­вані зло­чинні уг­ру­по­ван­ня», тре­ті — «ор­ганізо­вані зло­чинні спільниц­тва». Чин­ним Кри­міналь­ним ко­де­к­сом Ук­раїни (далі — КК) ви­зна­че­но по­нят­тя зло­чинів, учи­не­них ор­ганізо­ва­ни­ми гру­па­ми, зло­чин­ни­ми ор­ганізаціями. У криміно­логії під ор­ганізо­ва­ною зло­чинністю ро­зумі­ється діяльність (у ціло­му) кон­крет­них видів зло­чин­них фор­му­вань, тоб­то груп, ор­гані­зацій, спільництв, зграй, банд, об’єднань то­що[1].

Сло­во «фор­му­ван­ня» по­хо­дить від «фор­му­ва­ти», тоб­­то на­да­ва­ти чо­му-не­будь за­вер­ше­ності, ви­зна­че­ності, ство­рю­ва­ти, ор­ганізо­ву­ва­ти що-не­будь (якийсь ор­ган, під­розділ і т. ін.) [2]. Тоді як «утво­рен­ня» оз­на­чає те, що утво­ри­ло­ся з чо­го-не­будь; «утво­рю­ва­ти» — це за­сно­ву­ва­ти, ор­­ганізо­ву­ва­ти що-не­будь [3]. Відповідно до ен­ци­к­ло­пе­дич­но­го соціологічно­го слов­ни­ка «ор­ганізаційні утво­рен­ня» — це соціаль­на спільність лю­дей, якій при­та­манні певні оз­на­ки ор­ганізації, зо­к­ре­ма роз­поділ функцій, іє­рар­хія, вер­хо­вен­ст­во, лідер­ст­во, віднос­на стабільність скла­ду, порівня­но стійкий роз­поділ учас­ників за ро­ля­ми, пре­сти­жем, прий­нят­тям рішень [4]. То­му ви­хо­дя­чи з ле­к­сич­но­го, соціологічно­го ви­зна­чен­ня по­нять «фор­му­ван­ня» й «утво­рен­ня» вва­жаємо, що оз­на­ки ор­ганізаційно­го утво­рен­ня вла­стиві та­кож ор­ганізо­ва­но­му зло­чин­но­му утво­рен­ню. Слід по­го­ди­ти­ся з точ­кою зо­ру І.Я. Ко­за­чен­ка, який, досліджу­ю­чи ви­до­ву різно­манітність стру­к­ту­ри ор­ганізо­ва­них зло­чин­них утво­рень, виділяє три рівні ор­ганізо­ва­ної зло­чин­ності: ор­ганізо­ва­ну гру­пу, зло­чин­ну ор­ганізацію, зло­чин­не спільниц­тво [5].

На на­шу дум­ку, в криміналістиці (теорії та пра­к­тиці) доцільно вжи­ва­ти на­у­ко­вий термін «ор­ганізо­вані зло­чинні утво­рен­ня», до яких ми відно­си­мо ор­ганізо­ва­ну гру­пу, зло­чин­ну ор­ганізацію, зло­чин­не спільниц­тво.   

У но­во­му КК за­ко­но­дав­цем ви­зна­че­но по­нят­тя ор­ганізо­ва­ної гру­пи і зло­чин­ної ор­ганізації. Згідно з ч. 3
ст. 28 КК зло­чин виз­нається вчи­не­ним ор­ганізо­ва­ною гру­пою, як­що в йо­го го­ту­ванні або вчи­ненні бра­ли участь декілька осіб (три і більше), які по­пе­ред­ньо зор­ганізу­ва­ли­ся у стійке об’єднан­ня для вчи­нен­ня цьо­го або іншо­го (інших) зло­чинів, об’єдна­них єди­ним пла­ном з роз­поділом функцій учас­ників гру­пи, спря­мо­ва­них на до­сяг­нен­ня цьо­го пла­ну, відо­мо­го всім учас­ни­кам гру­пи.

Ступінь суспільної не­без­печ­ності ор­ганізо­ва­ної гру­пи ви­зна­чається діями її учас­ників, інтен­сивністю зло­чин­ної діяль­ності i ха­ра­к­те­ром наслідків, що на­ста­ли, тоб­то за­подіяної шко­ди.  За­леж­но від спо­собів та умов взаємодії зло­чинців спільна зло­чин­на діяльність на­бу­ває пев­них рис. Зо­к­ре­ма, учас­ни­ки ор­ганізо­ва­ної гру­пи — це три і більше осіб, які по­пе­ред­ньо об’єдну­ють­ся для підго­тов­ки та вчи­нен­ня од­но­го або декількох зло­чинів. По­пе­ред­ньо, тоб­то за­зда­легідь, об’єдна­ти­ся оз­на­чає за­без­пе­чи­ти єд­ність гру­пи на ос­нові по­пе­ред­ньої взаємної обізна­ності її учас­ників про кон­кретні дії, спря­мо­вані на підго­тов­ку та вчи­нен­ня од­но­го або декількох зло­чинів, уз­год­же­ності цих дій, роз­поділу ро­лей. Важ­ли­вою кри­міналь­но-пра­во­вою оз­на­кою ор­ганізо­ва­ної гру­пи згідно із за­зна­че­ною нор­мою КК є зор­ганізо­ваність і стійкість зло­чин­но­го утво­­рен­ня. Як кон­ст­ру­к­тив­на оз­на­ка ор­га­ні­зо­ва­ної злочин­­ної гру­пи стійкість оз­на­чає три­валість та міцність зло­чин­них зв’язків між її чле­на­ми, що до­ся­гається в ході стабільної зло­чин­ної діяль­ності (не­од­но­ра­зо­во­го вчи­нен­ня зло­чинів). Зор­ганізо­ваність гру­пи осіб, на на­шу дум­ку, оз­на­чає єдність ме­ти, підко­рен­ня за­гальній ди­с­ципліні, взаємні зо­бов’язан­ня її членів.

Пла­номірна криміналь­на діяльність ор­ганізо­ва­них зло­­чин­них утво­рень у сфері еко­номічної діяль­ності не­роз­рив­но пов’яза­на з ви­ко­ри­стан­ням ни­ми як ле­галь­но­го, так і фіктив­но­го підприємниц­тва, за­кон­них і про­ти­за­кон­них гос­по­дарсь­ких, фінан­со­вих опе­рацій, ко­рум­по­ва­них зв’яз­ків із по­са­до­ви­ми осо­ба­ми влад­но-уп­равлін­сь­ких ор­ганів. Ос­танні за­без­пе­чу­ють функціону­ван­ня ор­ганізо­ва­ної гру­пи, зло­чин­ної ор­ганізації та роз­ви­ток їх­ньої криміналь­ної діяль­ності, про­тидію ор­га­нам розсліду­ван­ня, без­пе­ку й ефе­к­тивність обігу криміналь­них фінан­со­вих коштів при їх ле­галізації. Пе­релічені оз­на­ки скла­да­ють за­галь­ну ха­ра­к­те­ри­сти­ку ор­ганізо­ва­них кри­міналь­них утво­рень у сфері еко­номіки. У де­я­ких ор­га­нізо­ва­них гру­пах ок­ремі із за­зна­че­них оз­нак, на­при­к­лад на­явність ко­рум­по­ва­них зв’язків, мо­жуть бу­ти зовсім відсутні. З ог­ля­ду на це за­слу­го­вує на ува­гу про­б­ле­ма криміналістич­ної кла­сифікації ор­ганізо­ва­них зло­чин­них утво­рень у сфері еко­номіки (у то­му числі кре­дит­но-фінан­­со­вої діяль­ності). Та­ка кла­сифікація, не­зва­жа­ю­чи на її умовність, на на­шу дум­ку, є ак­ту­аль­ною для по­даль­ших на­у­ко­вих досліджень та пра­к­тич­ної діяль­ності.

Ме­тод типізації пе­ре­дусім вклю­чає в се­бе виділен­ня істот­но­го в до­сяг­ну­то­му знанні. При криміналістичній кла­сифікації ор­ганізо­ва­них зло­чин­них груп і зло­чин­них ор­ганізацій не­обхідно вра­хо­ву­ва­ти рівень та ступінь їх ор­ганізо­ва­ності, стру­к­ту­ро­ваність та спе­цифіку соціаль­но-криміналь­но­го скла­ду. Ос­нов­ним кри­терієм да­ної кла­­сифікації доцільно вва­жа­ти рівень ор­ганізо­ва­ності зло­­чин­но­го утво­рен­ня. Мож­на виділи­ти чо­ти­ри такі рівні.

Пер­ший — це ор­ганізо­вані гру­пи, котрі не ма­ють ко­рум­по­ва­них зв’язків із по­са­до­ви­ми осо­ба­ми у влад­но-уп­равлінських ор­га­нах.

Дру­гий — ор­ганізо­вані гру­пи, котрі ма­ють такі зв’язки.

Третій — це зло­чин­на ор­ганізація, ос­нов­ни­ми оз­на­ка­ми якої є: стійкий ха­ра­к­тер об’єднан­ня осіб або ор­ганізо­ва­них груп; три­валість зло­чин­ної діяль­ності; ле­галізація криміналь­них при­бутків; «склад­на ієрархічна стру­к­ту­ра з роз­ме­жу­ван­ням функцій (керівник, гру­пи за­без­пе­чен­ня й без­пе­ки, розвідка і контр­розвідка, ек­спер­ти, ви­ко­навці то­що)»; ко­рум­пу­ван­ня служ­бовців ор­ганів вла­ди і уп­рав­лін­ня, пра­во­охо­рон­них ор­ганів, що є най­важ­ливішим за­со­бом без­пе­ки зло­чин­ної діяль­ності; «праг­нен­ня до мо­но­полізації, вста­но­в­лен­ня кон­т­ро­лю у певній сфері діяль­ності або на певній те­ри­торії» [6], ви­ко­ри­стан­ня ле­галь­но­го або фіктив­но­го підприємниц­тва, фі­нан­со­во-кре­дит­ної си­с­те­ми. Зло­чинна ор­ганізація яв­ляє со­бою та­ку соціаль­ну спільність, яка пе­редба­чає склад­ну ба­га­торівне­ву си­с­те­му взаємо­пов’яза­них со­ці­аль­них по­зицій та ро­лей членів зло­чин­но­го об’єднан­ня. «Це більш ви­со­кий рівень зло­чин­ної спільності лю­дей з виділен­ням керівниц­тва ор­ганізацією в са­мостійну уп­рав­лінську функ­цію» [7], су­во­рою ієрархіч­ною стру­к­ту­рою, ко­ли ви­ни­ка­ють відно­си­ни підко­рен­ня, ви­зна­чається роль­о­вий ста­тус членів зло­чин­ної ор­ганізації з ура­ху­ван­ням їх криміналь­них функцій.

Чет­вер­тий рівень — зло­чин­не спільниц­тво, тоб­то об’єднан­ня за взаємною зго­дою і поінфор­мо­ваністю «в про­цесі кон­ку­ренції або бо­роть­би за сфе­ри кримі­наль­но­го впли­ву» [8] двох чи більше зло­чин­них ор­ганізацій (груп), або об’єднан­ня керівних ор­ганів чи керівників ос­танніх для ко­ор­ди­нації дій що­до ор­ганізації та вчи­нен­ня кон­крет­них еко­номічних транс­національ­них зло­чинів з ме­тою одер­жан­ня криміналь­них при­бутків та їх ле­галі­за­ції в за­конній еко­номіці Ук­раїни, інших дер­жав.

Ор­ганізо­ва­но­му зло­чин­но­му утво­рен­ню треть­о­го і чет­вер­то­го рівнів як соціальній ор­ганізації вла­сти­ва іє­рар­хічність, тоб­то стру­к­тур­не і функціональ­не підпо­ряд­ку­ван­ня йо­го членів (ос­таннє пе­ре­дба­чає, зо­к­ре­ма, вплив спеціаль­них ор­ганів або осіб на інших осіб з ме­тою зміни їх по­ведінки для до­сяг­нен­ня за­галь­ної ме­ти). Са­ме ієрархія на­дає внутрішньоор­ганізо­ва­ним зв’яз­кам стій­кості. Ефе­к­тив­не функціону­ван­ня соціаль­ної си­с­те­ми за­ле­жить від ор­ганізації уп­равління. Це є ос­нов­ною оз­на­кою зло­чин­ної ор­ганізації та зло­чин­но­го спільниц­тва, що відрізняє їх від зло­чин­ної гру­пи, яка вчи­ни­ла зло­чин за по­пе­ред­нь­ою змо­вою, та ор­ганізо­ва­ної гру­пи. Як вва­жає більшість дослідників ор­ганізо­ва­ної зло­чин­ності, у кож­но­му ор­ганізо­ва­но­му зло­чин­но­му утво­ренні мож­на ви­діли­ти декілька рівнів стру­к­тур­них ла­нок за­леж­но від сту­пе­ня ке­ро­ва­ності:  нижній — ви­ко­навчі лан­ки;  се­ред­ній — ор­ганізаційно-кон­т­рольні лан­ки й гру­пи без­пе­ки;  верхній — керівні лан­ки [9]. Для ор­ганізо­ва­ної гру­пи ха­ра­к­тер­на спро­ще­на дво­лан­ко­ва фор­ма уп­равління: керів­ник (лідер) і ви­ко­навці. Зло­чин­ним ор­ганізаціям вла­сти­вий більш ви­со­кий рівень уп­равління. У со­ціаль­них си­с­те­мах уп­равлін­ня — це про­цес впли­ву ке­ру­ю­чої си­с­те­ми або суб’єкта на ке­ро­ва­ну си­с­те­му (об’єкт) [10]. Зло­чин­на ор­ганізація ство­рюється як засіб до­сяг­нен­ня ме­ти че­рез функціональ­не об’єднан­ня лю­дей, котрі спільно ре­алізу­ють свої інте­ре­си на ос­нові пев­них норм і пра­вил стійко­го роз­поділу ро­лей між со­бою. Вчи­нен­ня зло­чинів для членів зло­чин­ної ор­ганізації стає про­мис­лом з ме­тою не­за­кон­но­го зба­га­чен­ня, а то­му крім ви­ко­навсь­ких функ­цій з’яв­ля­ють­ся функції пла­ну­ван­ня зло­чи­ну, підго­тов­ки до ньо­­го, за­без­пе­чен­ня без­пе­ки зло­чин­ної діяль­ності, ле­галізації зло­чин­них капіталів та осо­би­стої без­пе­ки уп­равлінської стру­к­ту­ри і членів ор­ганізації. Зі зро­стан­ням чи­сель­ності членів зло­чин­ної ор­ганізації ус­к­лад­нюється ке­ру­ван­ня нею. У зв’яз­ку з цим керівни­ки  або керівне яд­ро ор­ганізації утво­рю­ють ор­га­ни уп­равління нею, які ви­ко­ну­ють тільки уп­равлінські функції.

Зло­чин­не спільниц­тво як різно­вид соціаль­ної спіль­ності ви­ко­нує кон­кретні уп­равлінські функції, зо­к­ре­ма: ко­ор­ди­наційні, кон­т­рольні, ідео­логічні, дозвільні, ка­раль­ні. Ці функції вхо­дять у єди­ну си­с­те­му зло­чин­ної діяль­ності, од­нак во­ни не на­звані в но­во­му КК і то­му не під­па­да­ють під кар­ну за­бо­ро­ну. У сфері еко­номіки нерідко зло­чин­не спільниц­тво діє відкри­то під ви­гля­дом різних офіційних стру­к­тур і так са­мо відкри­то взаємодіє з дер­жав­ни­ми ор­га­на­ми різно­го рівня [11].

Чле­ни всіх за­зна­че­них ор­ганізо­ва­них зло­чин­них об’єд­нань ма­ють од­на­кові цілі, об’єднані спільним про­сто­ро­во-ча­со­вим бут­тям у про­цесі криміналь­ної діяль­нос­ті, пе­­ре­бу­ва­ють у без­по­се­ред­нь­о­му стійко­му особисто­му вну­­трішньог­ру­по­во­му спілку­ванні, підпо­ряд­ко­вані керів­ни­­кам і до­дер­жу­ють особ­ли­вих гру­по­вих норм по­ве­дін­ки. У той же час кож­но­му ор­ганізо­ва­но­му зло­чин­но­му об’єд­нан­ню вла­стиві й індивіду­альні, спе­ци­фічні оз­на­ки.

Ор­ганізо­ва­ним гру­пам пер­шо­го рівня вла­сти­ва стійка функціональ­на ієрархічна стру­к­ту­ра, але во­ни не ма­ють ко­рум­по­ва­них зв’язків із по­са­до­ви­ми осо­ба­ми влад­но-уп­равлінських ор­ганів. Вод­но­час слід за­зна­чи­ти, що з точ­ки зо­ру пси­хо­логії та соціологічної теорії «ма­лих груп» будь-яка зло­чин­на гру­па (об’єднан­ня декількох осіб, що  яв­но праг­нуть  до­сяг­ти зло­чин­ної ме­ти, з тим або іншим сту­пе­нем ор­ганізо­ва­ності) фа­к­тич­но пе­ре­тво­рюється на єди­ний об’єкт криміналь­ної діяль­ності [12].  Цілком за­ко­номірно, що ор­ганізо­вані гру­пи відрізня­ють­ся від зло­чин­них груп ви­со­ким сту­пе­нем солідар­ності, про­сто­ро­вою близькістю членів і три­валістю існу­ван­ня, єдністю ме­ти, до­б­ро­віль­ністю всту­пу в гру­пу, не­фор­маль­­ним кон­т­ро­лем над по­ведінкою членів [13]. Однією з умов існу­ван­ня ор­ганізо­ва­ної гру­пи є її цілісність. Ос­тан­ня за­ле­жить від по­ведінки, емоційної та когнітив­ної (від лат. cognoscere — ро­зуміти, усвідо­м­лю­ва­ти) єдності, що до­ся­гається за ра­ху­нок збли­жен­ня ду­мок і оцінок, по­чуттів та вчинків [14]. Кож­на зло­чин­на гру­па відіграє важ­ли­ву роль у ви­хо­ванні, ста­но­в­ленні індивіда, йо­го кри­міналізації, соціалізації. Во­на є провідни­ком ідей, ус­та­но­вок, цінно­стей, норм по­ведінки, які існу­ють у да­но­му зло­чин­но­му ко­ле­к­тиві як цілісній си­с­темі.

Ор­ганізаційно про­ду­ма­на і цілес­пря­мо­ва­на діяль­ність ліде­ра ор­ганізо­ва­ної гру­пи доз­во­ляє сфор­му­ва­ти до­сить діє­здатні, згур­то­вані кримінальні ко­ле­к­ти­ви. Чле­ни ос­тан­ніх пов’язані між со­бою і з керівниц­твом гру­пи ко­рис­ли­ви­ми не­пра­вомірни­ми спря­му­ван­ня­ми, усвідо­м­ле­ним осо­би­стим рішен­ням зро­би­ти ор­ганізо­ва­ну зло­чин­ну діяль­ність спо­со­бом сво­го жит­тя, праг­нен­ням без особ­ли­вих ін­те­­ле­к­ту­аль­них зу­силь кро­ку­ва­ти з однієї со­ціаль­ної вер­ст­ви в іншу, більш ви­со­ку за сту­пе­нем ма­теріаль­ної за­без­пе­че­ності [15].

Чле­ни ор­ганізо­ва­них зло­чин­них груп пер­шо­го рівня зай­ма­ють­ся зви­чай­но шах­рай­ст­вом із фінан­со­ви­ми ре­сур­са­ми, роз­кра­дан­ням дер­жав­но­го май­на і здійсню­ють інші фінан­со­во-гос­по­дарські зло­чи­ни. За да­ни­ми про­ве­де­них на­у­ко­вих досліджень, кож­ний п’ятий зло­чин у сфері еко­номічної діяль­ності вчи­нюється ор­ганізо­ва­ною гру­пою без ко­рум­по­ва­них зв’язків, але більшість та­ких груп праг­не вста­но­ви­ти ос­танні.

На­явність та­ких зв’язків є ос­нов­ною і відмінною ри­сою криміналь­ної діяль­ності ор­ганізо­ва­них зло­чин­них груп дру­го­го рівня. Ці зв’яз­ки посіда­ють важ­ли­ве місце при ви­зна­ченні цілей і вирішенні зав­дань ре­алізації про­гра­ми кри­міналь­ної діяль­ності за­зна­че­но­го зло­чин­но­го утво­рен­ня. Так, ко­рум­по­вані по­са­дові осо­би влад­них дер­­жав­них стру­к­тур мо­жуть бу­ти ліде­ра­ми в ор­ганізо­ваній групі або вхо­ди­ти до скла­ду її керівно­го яд­ра. У та­ко­му зло­чин­но­му утво­ренні кримінальні функції ко­руп­ціоне­ра пред­ста­в­лені як ко­лом та об­ся­гом йо­го по­са­до­вих пов­но­ва­жень, так і ха­ра­к­те­ром дер­жав­ної стру­к­ту­ри, її про­філем, спе­цифікою. На на­шу дум­ку, та­ки­ми функ­ціями є: спри­ян­ня в роз­кра­данні дер­жав­но­го, ко­ле­к­тив­но­го май­на, бюд­жет­них, кре­дит­них коштів, які йо­му ввірені чи пе­ре­бу­ва­ють у йо­го віданні або підлег­лих, підкон­т­роль­них йо­му юри­дич­них, фізич­них осіб,  у при­хо­ву­ванні слідів зло­­чин­ної діяль­ності; лобіюван­ня прий­нят­тя уп­равлін­сь­ких рішень, по­пра­вок до за­конів в інте­ре­сах ор­ганізо­ва­ної зло­чин­ної гру­пи; про­текціонізм при ви­су­ненні лідерів та інших її членів до дер­жав­них, регіо­наль­них і ви­щих ор­ганів вла­ди, уп­равління, гос­по­дарсь­ких стру­к­тур. На­явність ко­рум­по­ва­них зв’язків за­без­пе­чує ор­ганізо­ваній зло­чинній групі без­пе­реш­код­не про­ник­нен­ня в ле­гальні гос­по­дарські, уп­равлінські стру­к­ту­ри, кре­дит­но-банків­сь­ку си­с­те­му; про­ве­ден­ня не­пра­во­мірних фінан­со­вих, гос­по­дарсь­ко-ви­роб­ни­чих опе­рацій; ви­ко­ри­стан­ня зі зло­чин­ною ме­тою ле­галь­но­го підприєм­ниц­тва, тінізацію еко­номіки; ство­рен­ня си­с­те­ми ней­т­ралізації форм соціаль­но-пра­во­во­го кон­т­ро­лю й си­с­те­ми без­пе­ки, ефе­к­тив­но­го обігу криміналь­них фінан­со­вих коштів при їх ле­галізації; про­тидію розсліду­ван­ню і су­до­во­му роз­гля­ду.

Ор­ганізо­вані гру­пи, що ма­ють ко­рум­по­вані зв’яз­ки, роз­кра­да­ють бюд­жетні, кре­дитні, інве­стиційні кош­ти, дер­жав­не або ко­ле­к­тив­не май­но, вчи­ню­ють інші фінан­сові та гос­по­дарські зло­чи­ни. Як свідчать дані на­у­ко­во­го до­слід­жен­ня, ни­ми вчи­нюється ко­жен дру­гий зло­чин у сфері еко­номіки.

Третій рівень ор­ганізо­ва­но­го зло­чин­но­го утво­рен­ня — зло­чин­на ор­ганізація. На дум­ку Я.І. Ги­линсь­ко­го,  це юри­дич­но зна­чу­щий різно­вид соціаль­ної ор­ганізації ти­пу тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву. Як і інші тру­дові ко­ле­к­ти­ви, во­на мо­же бу­ти не­чис­лен­ною або чис­лен­ною, роз­ра­хо­ва­ною на три­ва­лу чи ко­рот­ко­час­ну діяльність [16]. В.С. Ов­чинсь­кий вва­жає, що з еко­номічної точ­ки зо­ру зло­чин­на діяль­ність — та­ка ж про­фесія, котрій  лю­ди при­свя­чу­ють час, як і сто­ляр­на спра­ва, інже­нерія або ви­к­ла­дан­ня. Лю­ди вирішу­ють ста­ти зло­чин­ця­ми з тих са­мих мірку­вань, з яких інші ста­ють сто­ля­ра­ми або вчи­те­ля­ми, а са­ме то­му, що  очіку­ють, що «при­бу­ток» від рішен­ня ста­ти зло­чин­цем — зве­де­на цінність усієї су­ми різниць між ви­го­да­ми й ви­т­ра­та­ми, як не­г­ро­шо­ви­ми, так і гро­шо­ви­ми, — пе­­ре­ви­щує «при­бу­ток» від за­нят­тя інши­ми про­фесіями [17].

На на­шу дум­ку, су­час­на ор­ганізо­ва­на еко­номічна зло­чинність, як пра­ви­ло, впи­сується у фінан­со­ву, бан­ківську сфе­ру, ле­галь­не підприємниц­тво, гос­по­дарсь­ку діяльність дер­жав­них підприємств, акціонер­них то­ва­риств. Зло­чинні ор­ганізації ма­ють більш ви­со­кий рівень уп­равління, до­вер­ше­ну і то­му більш суспільно не­без­печ­ну стру­к­ту­ру внаслідок то­го, що між керівниц­твом (ке­рівни­ком, ліде­ром) і ви­ко­нав­ця­ми існу­ють проміжні, стру­к­­тур­но-функ­ціональні підрозділи — рад­ни­ки, кон­суль­тан­ти, ви­ко­навці, розвідни­ки, охо­ронці та ко­рум­по­вані по­са­дові осо­би влад­но-уп­равлінських ор­ганів. За­зна­че­но­му ви­ду ор­ганізо­ва­но­го зло­чин­но­го утво­рен­ня вла­стиві такі ос­новні ри­си, які ха­ра­к­те­ри­зу­ють ви­со­кий рівень уп­равління і ор­ганізації:

си­с­те­ма зор­ганізо­ва­ності (стабільність, стійкість,
вну­трішні зв’яз­ки, прин­ци­пи) — за­без­пе­чує ви­жи­ван­ня і вдо­ско­на­лен­ня зло­чин­ної ор­ганізації;

на­явність ве­ли­ко­го криміналь­но­го капіта­лу — доз­во­ляє ство­рю­ва­ти і си­с­те­ма­тич­но по­пов­ню­ва­ти спільні гро­шові фон­ди («об­ща­ки»);

во­лодіння банківськи­ми ра­хун­ка­ми, не­ру­хомістю в Ук­раїні і за кор­до­ном;

ко­рум­по­вані зв’яз­ки — сприя­ють ви­ко­ри­стан­ню фон­дів, фірм, спільних підприємств, інших ле­галь­них підпри­ємниць­ких стру­к­тур для вчи­нен­ня зло­чинів, ле­галізації криміналь­них при­бутків;

функціональ­но-ієрархічна си­с­те­ма, яка вклю­чає: «...роз­поділ ор­ганізації на скла­дові гру­пи, міжрегіональні зв’яз­ки, на­явність проміжно­го керівно­го яд­ра (ве­ли­кої ра­ди), охо­ронців, інфор­маційної служ­би, кон­т­ро­лерів то­що» [18], а та­кож підрозділу, який за­без­пе­чує зло­чин­ну ор­ганізацію новітніми інфор­маційни­ми тех­но­логіями, тех­нічною і транс­порт­ною ба­за­ми, мобільним зв’яз­ком та віде­о­за­со­ба­ми;

ви­со­ка ла­тентність і конспіра­тивність зло­чин­ної ді­яль­ності;

спе­цифічні міжо­со­бистісні зв’яз­ки і взаємовідно­си­ни, пра­ви­ла по­ведінки, зви­чаї, тра­диції;

си­с­те­ма про­тидії пра­во­охо­рон­ним і кон­т­ро­лю­ю­чим ор­га­нам;

си­с­те­ми за­без­пе­чен­ня без­пе­ки членів ор­ганізації, лідерів, керівно­го яд­ра;

а та­кож без­печ­но­го й ефе­к­тив­но­го обігу криміналь­них при­бутків та їх ле­галізації в за­конній еко­номіці Ук­раїни і за кор­до­ном.

Вод­но­час, як пра­виль­но ви­зна­чив Я.І. Ги­линсь­кий, зло­чинні ор­ганізації є адап­тив­ни­ми й функціональ­ни­ми, та­ки­ми, що са­мо­вдо­ско­на­лю­ють­ся, тоб­то здат­ни­ми до роз­­вит­ку та підви­щен­ня сту­пе­ня ор­ганізо­ва­ності [19].

По­мил­ки і про­ра­хун­ки при про­ве­денні еко­номічних пе­ре­тво­рень в Ук­раїні при­зве­ли до то­го, що суб’єкти підпри­ємниць­кої діяль­ності не мо­жуть існу­ва­ти й ви­жи­ва­ти, не вчи­ню­ю­чи криміналь­них дій і не ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи до­по­мо­ги зло­чин­них ор­ганізацій. Як свідчать ма­те­ріали опе­ра­тив­ної та слідчої пра­к­ти­ки, зло­чин­ни­ми ор­гані­за­ціями вчи­ню­ється кож­ний шо­с­тий зло­чин у сфері еко­номічної діяль­ності.

Чет­вер­тий рівень ор­ганізо­ва­но­го зло­чин­но­го утво­рен­ня у сфері еко­номічної діяль­ності — зло­чин­не спіль­ниц­тво, яке має чітко ви­ра­жені стру­к­ту­ру та ієрархію, жор­ст­ку ди­с­ципліну. Зло­чин­ні спільниц­тва кон­т­ро­лю­ють в ок­ре­мих регіонах фінан­со­во-про­ми­слові гру­пи, найп­ри­бут­ковіші дже­ре­ла одер­жан­ня при­бутків або ок­ремі га­лузі, ко­мерційні стру­к­ту­ри, інші суб’єкти гос­по­да­рю­ван­ня.

Поділ те­ри­торії дер­жа­ви на сфе­ри впли­ву і керів­ниц­тво з єди­но­го «цен­т­ру» дає мож­ливість чле­нам ор­ганізо­ва­но­го зло­чин­но­го спільниц­тва з найбільшою ефе­к­тивністю вчи­ню­ва­ти ор­ганізо­вані транс­національні зло­чи­ни. Еко­номічною ос­но­вою спільниц­тва є на­явність особ­ли­во­го, як пра­ви­ло ва­лют­но­го, фон­ду, який си­с­те­ма­тич­но по­пов­ню­ється за ра­ху­нок криміналь­них при­бут­ків, одер­жу­ва­них від вчи­нен­ня ор­ганізо­ва­них еко­но­міч­них зло­чинів, а та­кож за ра­ху­нок фінан­со­вих над­ход­жень від різних суб’єк­тів підприємниць­кої діяль­ності (у то­му числі й дер­жав­них), кон­т­роль­о­ва­них зло­чин­ним спільниц­твом.

Слід за­зна­чи­ти, що чле­ни зло­чин­них спільниц­тв про­ни­ка­ють у за­ко­но­дав­чу, ви­ко­нав­чу вла­ду, за­со­би ма­со­вої інфор­мації, їхні ліде­ри ство­рю­ють політичні партії, за­я­в­ля­ють свої пре­тензії на політич­ну вла­ду.

Особ­ливістю су­час­ної ор­ганізо­ва­ної еко­номічної зло­­чин­ності є її яс­к­ра­во ви­ра­же­ний міжрегіональ­ний і транс­національ­ний ха­ра­к­тер. Криміналь­на діяльність зло­­чин­них утво­рень, як свідчать ма­теріали опе­ра­тив­ної та слідчої пра­к­ти­ки,  дав­но вийш­ла на міжна­род­ну аре­ну. За да­ни­ми за­рубіжних дослідників, ук­раїнські зло­чинні утво­рен­ня діють у де­я­ких країнах Євро­пи й Аме­ри­ки, пе­ре­пра­в­ля­ють кон­т­ра­банд­ний ме­тал че­рез рес­публіки Балтії, кон­цен­т­ру­ють криміналь­ний капітал у бан­ках за­рубіжних дер­жав з оф­шор­ни­ми зо­на­ми. У зв’яз­ку з цим кри­мі­на­лістич­на ха­ра­к­те­ри­сти­ка функ­ціональ­них інсти­тутів ор­ганізо­ва­них зло­чин­них утво­рень у сфері еко­номічної діяль­­ності має не тільки на­у­ко­ве, а й пра­к­тич­не зна­чен­ня. Во­на мо­же бу­ти ви­ко­ри­ста­на при роз­роб­ленні на­у­ко­вих за­сад за­галь­ної та ок­ре­мих ме­то­дик розсліду­ван­ня еко­номічних зло­чинів,  вчи­не­них ор­ганізо­ва­ною гру­пою, зло­чин­ною ор­ганізацією чи спіль­ниц­твом, зо­к­ре­ма в бан­ків­ській, фінан­совій, стра­ховій сфе­рах, а та­кож у су­до­во­му роз­гляді криміналь­них справ про за­зна­чені зло­чи­ни.

 

S u m m a r y

The  article  analyses  peculiarities  of  organized  criminal  activity  in  the  area  of  economics  and  provides criminalistics characteristic  of  levels  of organized  criminal  formations: organized groups, criminal organizations  and  criminal  units.

 

 



[1] Див.: Г у р о в  А.И. Про­фес­си­о­наль­ная пре­ступ­ность: прош­лое и со­в­ре­мен­ность. — М., 1990; Кри­ми­но­ло­гия / Под ред. А.И. Дол­го­вой. — М., 1997. — С. 597—607;  Р е п е ц к а я   А.Л. Ор­га­ни­зо­ван­ная пре­ступ­ность в сфе­ре эко­но­ми­ки и фи­нан­сов и про­б­ле­мы борь­бы с  ней. — Иркутск, 2000. — С. 5.

[2] Ве­ли­кий тлу­мач­ний слов­ник су­час­ної ук­раїнської мо­ви / За ред. В.Т. Бу­сел. — К.; Ірпінь, 2001. — С. 1320.

[3] Т а м  ж е. — С. 1306.

[4] Див.: Эн­ци­к­ло­пе­ди­че­ский со­цио­ло­ги­че­ский сло­варь / Под ред. Г.И. Оси­по­ва. — М., 1995. —  С. 466—467.

[5] Див.: К о з а ч е н к о И.Я. Функ­ци­о­наль­ная обу­сло­в­лен­ность ви­до­во­го мно­го­об­ра­зия стру­к­ту­ры ор­га­ни­зо­ван­ных пре­ступ­ных об­ра­зо­ва­ний // Ма­те­ри­а­лы на­уч.-практ. конф. «Ме­ж­ду­нар. со­т­руд­ни­че­ст­во в сфе­ре борь­бы с транс­на­ци­о­наль­ной пре­ступ­но­стью и кор­руп­ци­ей». — Ека­те­рин­бург, 2000. — С. 79—80.

[6] Г и л и н с к и й Я.И. Функ­ци­о­наль­ная тео­рия ор­га­ни­за­ции и ор­га­ни­зо­ван­ная пре­ступ­ность // http:// www.navcom.ru/law/1.html . — (Тут і далі — пе­ре­клад ав­то­ра).

[7] Ш у л ь г а В.И. Ор­га­ни­зо­ван­ная пре­ступ­ность в све­те тео­рии со­ци­аль­ных си­с­тем //  Ор­га­ни­зо­ван­ная пре­ступ­ность: Тен­ден­ции, пер­спе­к­ти­вы борь­бы. — Вла­ди­во­сток, 1999. — С. 52.

[8] П е ш к о  Д.А., Д а д а л к о  В.А. Ме­ха­низм фор­ми­ро­ва­ния кор­рум­пи­ро­ван­ных свя­зей. — Минск, 1994. — С. 21.

[9] Див.: Ос­но­вы борь­бы с ор­га­ни­зо­ван­ной пре­ступ­но­стью. — М., 1996. — С. 255.

[10] Див.: Ос­но­вы на­уч­ной ор­га­ни­за­ции уп­ра­в­лен­ия и тру­да в ор­га­нах вну­т­рен­них дел / Под ред.  Г.Г. Зуй­ко­ва. — М., 1973. — С. 7.

[11] Див.: Ш у л ь г а   В.И. За­знач. пра­ця.  — С. 57.

[12] Див.: К у л и к о в   В.И. Ор­га­ни­зо­ван­ная пре­ступ­ность как наи­бо­лее раз­ви­тая и опас­ная фор­ма груп­по­вой пре­ступ­но­сти. Со­дер­жа­ние, по­ня­тие и стру­к­ту­ра ор­га­ни­зо­ван­ной пре­ступ­ной де­я­тель­но­сти //  Ос­но­вы борь­бы с ор­га­ни­зо­ван­ной пре­ступ­но­стью. — М., 1996. — С. 149.

[13] Див.: Эн­ци­к­ло­пе­ди­че­ский со­цио­ло­ги­че­ский сло­варь. —  С. 148.

[14] Див.: О б о з о в  Н.Н. Пси­хо­ло­гия меж­лич­но­ст­ных от­но­ше­ний. — К., 1990. – С. 85.

[15] Див.: Я б л о к о в  Н.П. Кри­ми­на­ли­сти­че­ски зна­чи­мые сто­ро­ны ор­га­ни­зо­ван­ной пре­ступ­ной де­я­тель­но­сти и ос­нов­ные на­пра­в­лен­ня ее кри­ми­на­ли­сти­че­ско­го изу­че­ния //  Ос­но­вы борь­бы с ор­га­ни­зо­ван­ной пре­ступ­но­стью. — С. 245.

[16] Див.: Г и л и н с к и й Я.И. Функ­ци­о­наль­ная тео­рия ор­га­ни­за­ции и ор­га­ни­зо­ван­ная пре­ступ­ность // http:// www.navcom.ru/law/1.html 

[17] Див.: О в ч и н с к и й   В.С. Стра­те­гия борь­бы с ма­фи­ей. — М., 1993. — С. 33—34.

[18] Див.: К о з а ч е н к о   И.Я. За­знач. пра­ця. — С. 80.

[19] Див.: Г и л и н с к и й   Я.И. За­знач. пра­ця. — С. 8.

© 2024. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком