Криміналістична характеристика
організованих злочинних утворень
у сфері економіки
В.П. Корж,
професор кафедри
криміналістики Національного університету
внутрішніх
справ, старший науковий співробітник Інституту вивчення
проблем злочинності
Академії правових наук України,
кандидат юридичних
наук
Для слідчої та судової практики велике значення мають наукові дослідження форм організованої злочинної діяльності у сфері економіки, зокрема розроблення таких елементів криміналістичної характеристики злочинів, що вчинюються у сфері економічної діяльності організованими групами, злочинними організаціями, спільництвами, як форми (рівні), способи, ознаки організованих злочинних утворень; види корумпованих зв’язків із державними службовцями; рольові функції і типологічні особливості членів кримінальних утворень; обстановка, способи вчинення злочинів, їх наслідки тощо.
Проаналізувавши наукові підходи російських і українських вчених,
а також кримінальне законодавство України, Росії та Білорусі,
приєднуємося до думки тих дослідників, котрі вважають, що організована
злочинність не має кордонів, а її формами є організована група, злочинна
організація і злочинне спільництво. Теоретичні положення щодо форм
організованої злочинності мають значення для кваліфікації злочинів,
учинених організованими злочинними утвореннями, та розроблення
методик їх розслідування. Водночас слід зазначити, що дослідники організованої
злочинної діяльності не завжди точно й переконливо визначають у монографіях,
навчальних посібниках, наукових статтях її форми, рівні. Одні вживають
термін «організовані злочинні формування», другі — «організовані злочинні
угруповання», треті — «організовані злочинні спільництва». Чинним Кримінальним
кодексом України (далі — КК) визначено поняття злочинів, учинених
організованими групами, злочинними організаціями. У кримінології під
організованою злочинністю розуміється діяльність (у цілому) конкретних
видів злочинних формувань, тобто груп, організацій, спільництв, зграй,
банд, об’єднань тощо[1].
Слово «формування» походить від «формувати», тобто надавати
чому-небудь завершеності, визначеності, створювати, організовувати
що-небудь (якийсь орган, підрозділ і т. ін.) [2].
Тоді як «утворення» означає те, що утворилося з чого-небудь; «утворювати»
— це засновувати, організовувати що-небудь [3].
Відповідно до енциклопедичного соціологічного словника «організаційні
утворення» — це соціальна спільність людей, якій притаманні певні ознаки
організації, зокрема розподіл функцій, ієрархія, верховенство, лідерство,
відносна стабільність складу, порівняно стійкий розподіл учасників за ролями,
престижем, прийняттям рішень [4].
Тому виходячи з лексичного, соціологічного визначення понять «формування»
й «утворення» вважаємо, що ознаки організаційного утворення властиві
також організованому злочинному утворенню. Слід погодитися з точкою
зору І.Я. Козаченка, який, досліджуючи видову різноманітність структури
організованих злочинних утворень, виділяє три рівні організованої злочинності:
організовану групу, злочинну організацію, злочинне спільництво [5].
На нашу думку, в криміналістиці (теорії та практиці) доцільно вживати
науковий термін «організовані злочинні утворення», до яких ми відносимо
організовану групу, злочинну організацію, злочинне спільництво.
У новому КК законодавцем визначено поняття організованої
групи і злочинної організації. Згідно з ч. 3
ст. 28 КК злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його
готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо
зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього або іншого
(інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників
групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам
групи.
Ступінь суспільної небезпечності організованої групи визначається
діями її учасників, інтенсивністю злочинної діяльності i характером
наслідків, що настали, тобто заподіяної шкоди. Залежно від способів та умов взаємодії злочинців спільна злочинна
діяльність набуває певних рис. Зокрема, учасники організованої групи
— це три і більше осіб, які попередньо об’єднуються для підготовки та
вчинення одного або декількох злочинів. Попередньо, тобто заздалегідь,
об’єднатися означає забезпечити єдність групи на основі попередньої
взаємної обізнаності її учасників про конкретні дії, спрямовані на підготовку
та вчинення одного або декількох злочинів, узгодженості цих дій, розподілу
ролей. Важливою кримінально-правовою ознакою організованої групи
згідно із зазначеною нормою КК є зорганізованість і стійкість злочинного
утворення. Як конструктивна ознака організованої злочинної групи
стійкість означає тривалість та міцність злочинних зв’язків між її членами,
що досягається в ході стабільної злочинної діяльності (неодноразового
вчинення злочинів). Зорганізованість групи осіб, на нашу думку, означає
єдність мети, підкорення загальній дисципліні, взаємні зобов’язання її
членів.
Планомірна кримінальна діяльність організованих злочинних утворень
у сфері економічної діяльності нерозривно пов’язана з використанням
ними як легального, так і фіктивного підприємництва, законних і протизаконних
господарських, фінансових операцій, корумпованих зв’язків із посадовими
особами владно-управлінських органів. Останні забезпечують
функціонування організованої групи, злочинної організації та розвиток
їхньої кримінальної діяльності, протидію органам розслідування, безпеку
й ефективність обігу кримінальних фінансових коштів при їх легалізації.
Перелічені ознаки складають загальну характеристику організованих
кримінальних утворень у сфері економіки. У деяких організованих групах
окремі із зазначених ознак, наприклад наявність корумпованих
зв’язків, можуть бути зовсім відсутні. З огляду на це заслуговує на увагу
проблема криміналістичної класифікації організованих злочинних утворень
у сфері економіки (у тому числі кредитно-фінансової діяльності). Така
класифікація, незважаючи на її умовність, на нашу думку, є актуальною
для подальших наукових досліджень та практичної діяльності.
Метод типізації передусім включає в себе виділення істотного в
досягнутому знанні. При криміналістичній класифікації організованих злочинних
груп і злочинних організацій необхідно враховувати рівень та ступінь їх
організованості, структурованість та специфіку соціально-кримінального
складу. Основним критерієм даної класифікації доцільно вважати рівень
організованості злочинного утворення. Можна виділити чотири такі
рівні.
Перший — це організовані групи, котрі не мають корумпованих
зв’язків із посадовими особами у владно-управлінських органах.
Другий — організовані групи, котрі мають такі зв’язки.
Третій — це злочинна організація, основними ознаками якої є:
стійкий характер об’єднання осіб або організованих груп; тривалість злочинної
діяльності; легалізація кримінальних прибутків; «складна ієрархічна структура
з розмежуванням функцій (керівник, групи забезпечення й безпеки,
розвідка і контррозвідка, експерти, виконавці тощо)»; корумпування
службовців органів влади і управління, правоохоронних органів, що є
найважливішим засобом безпеки злочинної діяльності; «прагнення до монополізації,
встановлення контролю у певній сфері діяльності або на певній території»
[6],
використання легального або фіктивного підприємництва, фінансово-кредитної
системи. Злочинна організація являє собою таку соціальну спільність,
яка передбачає складну багаторівневу систему взаємопов’язаних соціальних
позицій та ролей членів злочинного об’єднання. «Це більш високий рівень
злочинної спільності людей з виділенням керівництва організацією в самостійну
управлінську функцію» [7],
суворою ієрархічною структурою, коли виникають відносини підкорення,
визначається рольовий статус членів злочинної організації з урахуванням
їх кримінальних функцій.
Четвертий рівень — злочинне спільництво, тобто об’єднання за
взаємною згодою і поінформованістю «в процесі конкуренції або боротьби
за сфери кримінального впливу» [8]
двох чи більше злочинних організацій (груп), або об’єднання керівних органів
чи керівників останніх для координації дій щодо організації та вчинення
конкретних економічних транснаціональних злочинів з метою одержання
кримінальних прибутків та їх легалізації в законній економіці України,
інших держав.
Організованому злочинному утворенню третього і четвертого
рівнів як соціальній організації властива ієрархічність, тобто структурне
і функціональне підпорядкування його членів (останнє передбачає, зокрема,
вплив спеціальних органів або осіб на інших осіб з метою зміни їх поведінки
для досягнення загальної мети). Саме ієрархія надає внутрішньоорганізованим
зв’язкам стійкості. Ефективне функціонування соціальної системи залежить
від організації управління. Це є основною ознакою злочинної організації
та злочинного спільництва, що відрізняє їх від злочинної групи, яка вчинила
злочин за попередньою змовою, та організованої групи. Як вважає
більшість дослідників організованої злочинності, у кожному організованому
злочинному утворенні можна виділити декілька рівнів структурних ланок
залежно від ступеня керованості:
нижній — виконавчі ланки; середній
— організаційно-контрольні ланки й групи безпеки; верхній — керівні ланки [9].
Для організованої групи характерна спрощена дволанкова форма управління:
керівник (лідер) і виконавці. Злочинним організаціям властивий більш високий
рівень управління. У соціальних системах управління — це процес впливу
керуючої системи або суб’єкта на керовану систему (об’єкт) [10].
Злочинна організація створюється як засіб досягнення мети через
функціональне об’єднання людей, котрі спільно реалізують свої інтереси
на основі певних норм і правил стійкого розподілу ролей між собою. Вчинення
злочинів для членів злочинної організації стає промислом з метою незаконного
збагачення, а тому крім виконавських функцій з’являються функції планування
злочину, підготовки до нього, забезпечення безпеки злочинної
діяльності, легалізації злочинних капіталів та особистої безпеки управлінської
структури і членів організації. Зі зростанням чисельності членів злочинної
організації ускладнюється керування нею. У зв’язку з цим керівники або керівне ядро організації утворюють
органи управління нею, які виконують тільки управлінські функції.
Злочинне спільництво як різновид соціальної спільності виконує
конкретні управлінські функції, зокрема: координаційні, контрольні,
ідеологічні, дозвільні, каральні. Ці функції входять у єдину систему
злочинної діяльності, однак вони не названі в новому КК і тому не підпадають
під карну заборону. У сфері економіки нерідко злочинне спільництво діє
відкрито під виглядом різних офіційних структур і так само відкрито
взаємодіє з державними органами різного рівня [11].
Члени всіх зазначених організованих злочинних об’єднань мають
однакові цілі, об’єднані спільним просторово-часовим буттям у процесі
кримінальної діяльності, перебувають у безпосередньому стійкому
особистому внутрішньогруповому спілкуванні, підпорядковані керівникам
і додержують особливих групових норм поведінки. У той же час кожному
організованому злочинному об’єднанню властиві й індивідуальні, специфічні
ознаки.
Організованим групам першого рівня властива стійка функціональна
ієрархічна структура, але вони не мають корумпованих зв’язків із посадовими
особами владно-управлінських органів. Водночас слід зазначити, що з
точки зору психології та соціологічної теорії «малих груп» будь-яка злочинна
група (об’єднання декількох осіб, що
явно прагнуть досягти злочинної
мети, з тим або іншим ступенем організованості) фактично перетворюється
на єдиний об’єкт кримінальної діяльності [12]. Цілком закономірно, що організовані групи
відрізняються від злочинних груп високим ступенем солідарності, просторовою
близькістю членів і тривалістю існування, єдністю мети, добровільністю
вступу в групу, неформальним контролем над поведінкою членів [13].
Однією з умов існування організованої групи є її цілісність. Остання залежить
від поведінки, емоційної та когнітивної (від лат. cognoscere — розуміти,
усвідомлювати) єдності, що досягається за рахунок зближення думок і
оцінок, почуттів та вчинків [14].
Кожна злочинна група відіграє важливу роль у вихованні, становленні
індивіда, його криміналізації, соціалізації. Вона є провідником ідей, установок,
цінностей, норм поведінки, які існують у даному злочинному колективі
як цілісній системі.
Організаційно продумана і цілеспрямована діяльність лідера організованої
групи дозволяє сформувати досить дієздатні, згуртовані кримінальні колективи.
Члени останніх пов’язані між собою і з керівництвом групи корисливими
неправомірними спрямуваннями, усвідомленим особистим рішенням зробити
організовану злочинну діяльність способом свого життя, прагненням
без особливих інтелектуальних зусиль крокувати з однієї соціальної
верстви в іншу, більш високу за ступенем матеріальної забезпеченості
[15].
Члени організованих злочинних груп першого рівня займаються
звичайно шахрайством із фінансовими ресурсами, розкраданням державного
майна і здійснюють інші фінансово-господарські злочини. За даними проведених
наукових досліджень, кожний п’ятий злочин у сфері економічної діяльності
вчинюється організованою групою без корумпованих зв’язків, але
більшість таких груп прагне встановити останні.
Наявність таких зв’язків є основною і відмінною рисою кримінальної
діяльності організованих злочинних груп другого рівня. Ці зв’язки
посідають важливе місце при визначенні цілей і вирішенні завдань реалізації
програми кримінальної діяльності зазначеного злочинного утворення.
Так, корумповані посадові особи владних державних структур можуть
бути лідерами в організованій групі або входити до складу її керівного
ядра. У такому злочинному утворенні кримінальні функції корупціонера
представлені як колом та обсягом його посадових повноважень, так і
характером державної структури, її профілем, специфікою. На нашу
думку, такими функціями є: сприяння в розкраданні державного, колективного
майна, бюджетних, кредитних коштів, які йому ввірені чи перебувають у
його віданні або підлеглих, підконтрольних йому юридичних, фізичних
осіб, у приховуванні слідів злочинної
діяльності; лобіювання прийняття управлінських рішень, поправок до законів
в інтересах організованої злочинної групи; протекціонізм при висуненні
лідерів та інших її членів до державних, регіональних і вищих органів влади,
управління, господарських структур. Наявність корумпованих зв’язків
забезпечує організованій злочинній групі безперешкодне проникнення
в легальні господарські, управлінські структури, кредитно-банківську
систему; проведення неправомірних фінансових, господарсько-виробничих
операцій; використання зі злочинною метою легального підприємництва,
тінізацію економіки; створення системи нейтралізації форм соціально-правового
контролю й системи безпеки, ефективного обігу кримінальних фінансових
коштів при їх легалізації; протидію розслідуванню і судовому розгляду.
Організовані групи, що мають корумповані зв’язки, розкрадають
бюджетні, кредитні, інвестиційні кошти, державне або колективне майно,
вчинюють інші фінансові та господарські злочини. Як свідчать дані наукового
дослідження, ними вчинюється кожен другий злочин у сфері економіки.
Третій рівень організованого злочинного утворення — злочинна
організація. На думку Я.І. Гилинського,
це юридично значущий різновид соціальної організації типу трудового
колективу. Як і інші трудові колективи, вона може бути нечисленною
або численною, розрахованою на тривалу чи короткочасну діяльність [16].
В.С. Овчинський вважає, що з економічної точки зору злочинна діяльність
— така ж професія, котрій люди присвячують
час, як і столярна справа, інженерія або викладання. Люди вирішують
стати злочинцями з тих самих міркувань, з яких інші стають столярами
або вчителями, а саме тому, що
очікують, що «прибуток» від рішення стати злочинцем — зведена
цінність усієї суми різниць між вигодами й витратами, як негрошовими,
так і грошовими, — перевищує «прибуток» від заняття іншими професіями
[17].
На нашу думку, сучасна організована економічна злочинність, як
правило, вписується у фінансову, банківську сферу, легальне
підприємництво, господарську діяльність державних підприємств, акціонерних
товариств. Злочинні організації мають більш високий рівень управління,
довершену і тому більш суспільно небезпечну структуру внаслідок того,
що між керівництвом (керівником, лідером) і виконавцями існують
проміжні, структурно-функціональні підрозділи — радники, консультанти,
виконавці, розвідники, охоронці та корумповані посадові особи владно-управлінських
органів. Зазначеному виду організованого злочинного утворення
властиві такі основні риси, які характеризують високий рівень управління
і організації:
система зорганізованості (стабільність, стійкість,
внутрішні зв’язки, принципи) — забезпечує виживання і вдосконалення
злочинної організації;
наявність великого кримінального капіталу — дозволяє створювати
і систематично поповнювати спільні грошові фонди («общаки»);
володіння банківськими рахунками, нерухомістю в Україні і за
кордоном;
корумповані зв’язки — сприяють використанню фондів, фірм,
спільних підприємств, інших легальних підприємницьких структур для вчинення
злочинів, легалізації кримінальних прибутків;
функціонально-ієрархічна система, яка включає: «...розподіл організації
на складові групи, міжрегіональні зв’язки, наявність проміжного керівного
ядра (великої ради), охоронців, інформаційної служби, контролерів тощо»
[18],
а також підрозділу, який забезпечує злочинну організацію новітніми інформаційними
технологіями, технічною і транспортною базами, мобільним зв’язком та
відеозасобами;
висока латентність і конспіративність злочинної діяльності;
специфічні міжособистісні зв’язки і взаємовідносини, правила поведінки,
звичаї, традиції;
система протидії правоохоронним і контролюючим органам;
системи забезпечення безпеки членів організації, лідерів,
керівного ядра;
а також безпечного й ефективного обігу кримінальних прибутків
та їх легалізації в законній економіці України і за кордоном.
Водночас, як правильно визначив Я.І. Гилинський, злочинні організації
є адаптивними й функціональними, такими, що самовдосконалюються,
тобто здатними до розвитку та підвищення ступеня організованості [19].
Помилки і прорахунки при проведенні економічних перетворень
в Україні призвели до того, що суб’єкти підприємницької діяльності не можуть
існувати й виживати, не вчинюючи кримінальних дій і не використовуючи
допомоги злочинних організацій. Як свідчать матеріали оперативної та
слідчої практики, злочинними організаціями вчинюється кожний шостий
злочин у сфері економічної діяльності.
Четвертий рівень організованого злочинного утворення у сфері
економічної діяльності — злочинне спільництво, яке має чітко виражені
структуру та ієрархію, жорстку дисципліну. Злочинні спільництва контролюють
в окремих регіонах фінансово-промислові групи, найприбутковіші джерела
одержання прибутків або окремі галузі, комерційні структури, інші
суб’єкти господарювання.
Поділ території держави на сфери впливу і керівництво з єдиного
«центру» дає можливість членам організованого злочинного спільництва
з найбільшою ефективністю вчинювати організовані транснаціональні злочини.
Економічною основою спільництва є наявність особливого, як правило валютного,
фонду, який систематично поповнюється за рахунок кримінальних прибутків,
одержуваних від вчинення організованих економічних злочинів, а також
за рахунок фінансових надходжень від різних суб’єктів підприємницької
діяльності (у тому числі й державних), контрольованих злочинним
спільництвом.
Слід зазначити, що члени злочинних спільництв проникають у законодавчу,
виконавчу владу, засоби масової інформації, їхні лідери створюють
політичні партії, заявляють свої претензії на політичну владу.
Особливістю сучасної організованої економічної злочинності є
її яскраво виражений міжрегіональний і транснаціональний характер.
Кримінальна діяльність злочинних утворень, як свідчать матеріали оперативної
та слідчої практики, давно вийшла
на міжнародну арену. За даними зарубіжних дослідників, українські злочинні
утворення діють у деяких країнах Європи й Америки, переправляють
контрабандний метал через республіки Балтії, концентрують кримінальний
капітал у банках зарубіжних держав з офшорними зонами. У зв’язку з цим
криміналістична характеристика функціональних інститутів організованих
злочинних утворень у сфері економічної діяльності має не тільки наукове,
а й практичне значення. Вона може бути використана при розробленні
наукових засад загальної та окремих методик розслідування економічних
злочинів, вчинених організованою
групою, злочинною організацією чи спільництвом, зокрема в банківській,
фінансовій, страховій сферах, а також у судовому розгляді кримінальних
справ про зазначені злочини.
S u m m a r y
The article
analyses peculiarities of
organized criminal activity
in the area of economics
and provides criminalistics
characteristic of levels
of organized criminal formations: organized groups, criminal
organizations and criminal
units.