Передбачений ст. 67 КК України перелік обставин, що обтяжують покарання, є вичерпним і не допускає посилання на інші обставини, не передбачені цією статтею Кодексу

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області вироком від 2 квітня 2009 р. до покарання у виді позбавлення волі засудив:

— У. за ч. 4 ст. 296 КК строком на чотири роки; за ч. 1 ст. 122 КК строком на два роки; за ч. 1 ст. 309 КК строком на один рік. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим У. призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки;

— Х. за ч. 4 ст. 296 КК строком на чотири роки; за ч. 1 ст. 122 КК строком на два роки; за ч. 1 ст. 263 КК строком на два роки. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим Х. призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

За вироком суду У. та Х. визнано винуватими і засуджено за те, що вони 11 липня 2008 р., перебуваючи на території промислової зони, грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства. У., підійшовши до автомобіля, де знаходилися К., К.І., Б., В., направив мисливську рушницю на Б. і наказав йому залишатися на місці, а в разі невиконання його вимоги, погрожував застосувати зброю, у зв’язку з чим потерпілий Б. сприйняв це як реальну погрозу своєму життю і здоров’ю. У цей час Х. з хуліганських мотивів, безпричинно ударив декілька разів К. по обличчю.

Крім того, Х. приблизно у вересні 2007 р. у невстановленої слідством особи придбав вогнепальну зброю — пістолет, який без передбаченого законом дозволу носив та зберігав до моменту вилучення працівниками правоохоронних органів.

23 серпня 2008 р., приблизно опівночі, У. та Х., виявляючи явну неповагу до суспільства, з хуліганських мотивів завдали декілька ударів руками, ногами та бейсбольною битою Н. у різні частини тіла та здійснили постріл з мисливської рушниці в потерпілого, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження.

У., крім того, приблизно 20 вересня 2008 р. у невстановленої досудовим слідством особи незаконно придбав за 600 грн 0,9 г особливо небезпечної наркотичної речовини — героїну — для особистого вживання, яку незаконно перевіз до місця свого проживання та зберігав без мети збуту.

Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 23 червня 2009 р. зазначений вирок щодо У. та Х. змінив, виключивши з мотивувальної частини вироку кваліфікуючу ознаку ст. 296 КК — повторність. У решті зазначений вирок залишив без змін.

У касаційній скарзі захисник просив судові рішення щодо У. змінити, призначити йому покарання, не пов’язане з позбавленням волі. Він вважав, що суд безпідставно послався у мотивувальній частині вироку на обставину, яка обтяжує покарання У., тобто на «вчинення злочинів після застосування міри запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд», оскільки до нього така міра запобіжного заходу не обиралася.

Засуджений Х. у касаційній скарзі просив переглянути судові рішення та звільнити його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційних скарг, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу захисника слід задовольнити частково, а касаційну скаргу засудженого Х. — залишити без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Згідно зі ст. 75 КК суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, при призначенні покарання на строк не більше п’яти років позбавлення волі може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, якщо він дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Суд повною мірою врахував конкретні обставини справи, дані про особи засуджених і призначив У. та Х. покарання без звільнення від його відбування з випробуванням, але необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Разом із тим, призначаючи покарання У., суд виходив з того, що останній вчинив злочини, у тому числі й після того, як йому було обрано міру запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд, що не відповідає матеріалам справи.

Як убачається з матеріалів справи, У. був засуджений за злочини, вчинені 11 липня та 23 серпня 2008 р. 24 вересня 2009 р. він був затриманий у порядку ст. 115 КПК, а 26 вересня 2009 р. йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Міра запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд щодо У. не обиралася.

Отже, посилання суду в мотивувальній частині вироку про визнання обтяжуючою покарання У. обставину «вчинення ним ряду зухвалих злочинів після застосування міри запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд» не відповідає матеріалам справи та суперечить ст. 67 КК, в якій встановлено вичерпний перелік обставин, що обтяжують покарання.

За таких обставин колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 2 квітня 2009 р. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2009 р. щодо Х. залишила без змін, а щодо У. змінила і виключила посилання суду на обтяжуючу покарання У. обставину «вчинення злочинів після обрання йому міри запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд».

У решті зазначені судові рішення залишено без змін.