розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства (далі – ВАТ) “Авіаційний комплекс ім. С.В. Ілюшина” до А. та В. про усунення перешкод у користуванні повітряним судном, відшкодування шкоди та зустрічним позовом А. до ВАТ “Авіаційний комплекс ім. С.В. Ілюшина” про визнання правомірним володіння та розпорядження технічною документацією на повітряне судно,
ВАТ ôАвіаційний комплекс ім. С.В. Іллюшинаö звернулося до суду із зазначеними вимогами, мотивуючи їх тим, що відповідачі, незаконно утримують технічну документацію на повітряне судно АН-24. Посилаючись на те, що надати вказані документи добровільно відмовляються, позивач просив суд задовольнити заявлені вимоги.

А. також звернувся до суду із зустрічним позовом, мотивуючи його тим, що його володіння спірною документацією є правомірним.

Рішенням Гагарінського районного суду від 25 квітня 2005 р., залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду міста Севастополя від 18 серпня 2005 р., позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) ôІнвестаö просить скасувати ухвалені в справі рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов ВАТ “Авіаційний комплекс ім. С.В. Ілюшина” (далі – ВАТ) про усунення перешкод у користуванні повітряним судном АН-24, бортовий номер 46742, зобов’язуючи А. повернути ВАТ пономірну й технічну документацію та відмовляючи А. у зустрічному позові про правомірне володіння й користування цією документацією, суд виходив із того, що власником повітряного судна та документації є ВАТ, а відповідачі після закінчення договору оренди цього судна безпідставно утримують у себе документацію на нього. При цьому суд вважав доведеним, що за договором оренди від 11 червня 1993 р., строк дії якого закінчився, Завод № 412 цивільної авіації м. Ростова-на-Дону, правонаступником якого є ВАТ, передав ТОВ “Омега” повітряне судно АН-24 разом із пономірною й технічною документацією.

Суд також вважав доведеним той факт, що власником повітряного судна та документації є ВАТ, а не ТОВ “Омега” чи ТОВ “Інвеста”.

З висновками суду першої інстанції погодився апеляційний суд, залишаючи рішення суду без зміни.

Проте до таких висновків суди дійшли з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Відповідно до п. 4 ст. 338 ЦПК України судове рішення підлягає обов’язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі.

Як убачається з матеріалів справи, суд, досліджуючи питання обґрунтованості позовних вимог, фактично вирішував спір юридичних осіб: ВАТ, ТОВ “Омега” і ТОВ “Інвеста” - про право на повітряне судно та документації на це судно, не залучивши останніх до участі в справі. При цьому суд не врахував положення ст. 91 ЦК України щодо цивільної правоздатності ТОВ “Омега” при відсутності в матеріалах справи даних про виключення цього товариства з єдиного державного реєстру відповідно до рішення Вищого господарського суду України від 9 березня 1999 р. № 8/18.

Крім того, у порушення норми ст. 2021 ЦПК України (1963 р.), яка діяла на час вирішення судом спору, не встановив дійсний характер правовідносин, що виникли, фактичних сторін у даних правовідносинах та суд, до компетенції якого відноситься вирішення даного спору.

Зокрема, судом установлено, що технічна документація в різний час знаходилася на зберіганні в посадових осіб ТОВ “Омега” і ТОВ “Інвеста” – Ч., В. та А.

При визначенні процесуального положення А. як сторони, суд не врахував, що відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України в даних правовідносинах він діяв не як фізична, а як службова особа наділена юридичною особою – ТОВ “Інвеста” - відповідними повноваженнями.

Зазначене вбачається й з поданої А. зустрічної позовної заяви від 11 жовтня 2005 р., в якій він як директор ТОВ “Інвеста” посилається на правомірне володіння цим товариством як законним власником повітряного судна – технічною документацією.

Ураховуючи, що судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального закону, вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ôІнвестаö задовольнити.

Рішення Гагарінського районного суду від 25 квітня 2005 р. й ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 18 серпня 2005 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.