Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлено актами цивільного законодавства.
Порушення сторонами своїх зобов’язань, що ґрунтуються на попередньому договорі, може тягти наслідки, передбачені законом або договором. Зокрема, сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення основного договору на підставі попереднього договору, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням укладення основного договору.
Крім того, попереднім договором може бути встановлено й інші підстави відповідальності за порушення його умов

У грудні 2006 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Феррекспо» (далі — ТОВ «Феррекспо») звернулося до суду з позовом до С., І., товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Екологія-Дніпро 2000» (далі — ТОВ «Екологія-Дніпро 2000»), товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді» (далі — ТОВ «Грімальді»), Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації (далі — Райдержадміністрація) про визнання договору укладеним, визнання права власності на частку у статутному капіталі та визнан-ня учасником товариства.

ТОВ «Феррекспо» зазначило, що 25 лютого 2005 р. між ним і учасниками ТОВ «Екологія-Дніпро 2000» С. та І. було укладено попередній договір, відповідно до якого С. та І. взяли на себе зобов’язання продати належні їм корпоративні права у статутному капіталі ТОВ «Екологія-Дніпро 2000» та вчинити певні дії для оформлення виконання робіт, пов’язаних із видобуванням корисних копалин, протягом трьох місяців із моменту повного виконання ТОВ «Феррекспо» взятих на себе зобов’язань: протягом двох тижнів із моменту укладення договору перевести на рахунок С. та І. 3 млн 975 тис. 750 грн як передплату за продаж корпоративних прав, отримати дозвіл на проведення власних досліджень і придбати корпоративні права на умовах, визначених основним договором.

Посилаючись на те, що відповідачі необґрунтовано ухиляються від укладення договору, передбаченого в попередньому договорі, ТОВ «Феррекспо» просило визнати дійсним договір купівлі-продажу двох часток у статутному капіталі ТОВ «Екологія-Дніпро 2000», оскільки ним було досягнуто всіх істотних умов договору, та визнати право власності на ці частки.

Під час розгляду справи позивач доповнив позовні вимоги, посилаючись на те, що 11 листопада 2006 р. І. та С. уклали договір купівлі-продажу належних їм часток у статутному капіталі ТОВ «Екологія-Дніпро 2000» з ТОВ «Грімальді», і просив визнати цей договір недійсним, оскільки було порушено його право власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Екологія-Дніпро 2000».

Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 22 січня 2007 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 березня 2007 р., позовні вимоги ТОВ «Феррекспо» задовольнив: визнав договір купівлі-продажу двох часток у статутному капіталі ТОВ «Екологія-Дніпро 2000» укладеним, ТОВ «Феррекспо» — учасником ТОВ «Екологія-Дніпро 2000» із часткою у статутному капіталі розміром 100 %, також визнав недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ «Екологія-Дніпро 2000» від 9 листопада 2006 р., від 28 листопада 2006 р. і договір купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «Екологія-Дніпро 2000» від 11 листопада 2006 р., укладений між І., С. та ТОВ «Грімальді».

Нову редакцію статуту ТОВ «Екологія-Дніпро 2000» визнано недійсною та зобов’язано Райдержадміністрацію зареєструвати зміни до статуту і внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У касаційній скарзі ТОВ «Феррекспо» просило змінити ухвалені у справі судові рішення та стягнути на його користь упущену вигоду, посилаючись на неправильне застосування судами норм мате-ріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі С. та І., який подав заяву про приєднання до касаційної скарги, просили скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Феррекспо», суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що попередній договір, укладений сторонами 25 лютого 2005 р., є змішаним договором, що спрямований на встановлення різних за природою прав і обов’язків сторін, зокрема договору купівлі-продажу корпоративних часток у статутному капіталі ТОВ «Екологія-Дніпро 2000».

Ураховуючи, що з попереднього договору виникає двостороннє зобов’язання сторін укласти основний договір та що відповідачі безпідставно ухиляються від його укладення, суд дійшов висновку про визнання цього договору таким, що відбувся.

Проте повністю погодитися з цими висновками не можна, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 635 ЦК попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Суди встановили, що 25 лютого 2005 р. між ТОВ «Феррекспо» та відповідачами І. та С. було укладено попередній договір, за умовами якого відповідачі зобов’язалися продати належні їм у статутному капіталі юридичної особи корпоративні права на умовах, визначених договором купівлі-продажу, а позивач узяв на себе зобов’язання протягом двох тижнів із моменту укладення попереднього договору перерахувати позивачам кошти у розмірі 3 млн 975 тис. 750 грн як передплату за продаж корпоративних прав та придбати корпоративні права на умовах, визначених в основному договорі.

Відповідно до п. 4 попереднього договору проект основного договору мали розробити відповідачі.

У п. 6 зазначеного договору було передбачено відповідальність сторін у разі відмови від укладення основного договору.

Заперечуючи проти позову, відповідачі зазначили, що вони розробили проект основного договору і передали його позивачу для погодження та надання зауважень, проте позивач ухилився від укладення договору купівлі-продажу на запропонованих ними умовах.

Усупереч вимогам ст. 212 ЦПК суд залишив без оцінки зазначені доводи відповідачів, незважаючи на те, що вони мають правове значення для вирішення спору.

Не перевіривши зазначених обставин, суд також не врахував, що відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 635 ЦК істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Із пояснень відповідачів вбачається, що при укладенні попереднього договору вони не визначили остаточної ціни майбутнього продажу корпоративних прав і домовилися узгодити її після визначення запасів залізорудної сировини.

Однак належної правової оцінки зазначеним доводам суд не дав. До того ж, визнаючи договір купівлі-продажу двох часток у статутному капіталі ТОВ «Екологія-Дніпро 2000» укладеним, суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до ст. 635 ЦК порушення сторонами своїх зобов’язань, що ґрунтуються на попередньому договорі, може тягти наслідки, передбачені законом або договором. Зокрема, сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення основного договору на підставі попереднього договору, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням укладення основного договору.

Крім того, договором може бути встановлено й інші підстави відповідальності.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув, не з’ясував, які правові наслідки було передбачено договором у разі необґрунтованого ухилення сторонами від укладення договору та чи могло бути реалізоване двостороннє зобов’язання сторін укласти основний договір примушенням до укладення договору.

Суд апеляційної інстанції на порушення ст. 303 ЦПК не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги щодо законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції та залишив його без змін.

За таких обставин, ураховуючи, що судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального й процесуального права, відповідно до ст. 338 ЦПК вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційні скарги С., І. та ТОВ «Феррекспо» задовольнила частково: рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2007 р. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 березня 2007 р. скасувала, а справу передала на новий судовий розгляд.