Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України розглянула в судовому засіданні у м. Києві 13 липня 2006 р. кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Черкаської області на вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 12 грудня 2005 р., яким

Г., 21 червня 1973 р. народження, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 164 КК України на два роки обмеження волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

Г. засуджено за те, що він з жовтня 2002 р. злісно ухилявся від сплати аліментів на дочку Н. –1995 р. народження, на користь Г.В.

Постановлено стягнути з Г. на користь Г.В. 2426 гривень заборгованості по аліментах.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування вироку в частині розв’язання цивільного позову у зв’язку з істотним порушенням судом вимог кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який просив скасувати вирок в частині розв’язання цивільного позову і справу в цій частині закрити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини Г. у вчиненні ним зазначених у вироку злочинних дій підтверджуються показаннями засудженого в судовому засіданні, потерпілої Г.В., свідка Б.

Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 164 КК України, що не оспорюється прокурором.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що вирок місцевого суду в частині розвязання цивільного позову підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК України особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред’явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.

Як видно з вироку, суд стягнув із Г. на користь Г.В. не матеріальну шкоду, заподіяну злочином, а заборгованість по аліментах на дитину.

Приймаючи таке рішення, суд не врахував, що порядок стягнення аліментів та заборгованості по них визначений ст.ст. 194-195 Сімейного кодексу України та ст. 74 Закону України ½Про виконавче провадження╗.

Відповідно до вказаних положень закону заборгованість по аліментах визначається державним виконавцем і стягується за виконавчим листом, виданим на підставі рішення про стягнення коштів на утримання дитини.

Оскільки суд повторно стягнув з Г. суму, яка має бути ним виплачена в порядку виконання рішення суду про стягнення аліментів, вирок в частині розв’язання цивільного позову підлягає скасуванню у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а справа в цій частині - закриттю.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -
касаційне подання заступника прокурора Черкаської області задовольнити.

Вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 12 грудня 2005 р. щодо Г. в частині розв’язання цивільного позову скасувати і справу в цій частині закрити.

У решті зазначений вирок залишити без зміни.