Відповідно до абз. 19 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» представником працівників боржника є особа, уповноважена загальними зборами, на яких присутні не менш як три чверті від штатної чисельності працівників боржника або відповідним рішенням первинної профспілкової організації боржника, представляти їх інтереси при проведенні процедур банкрутства з правом дорадчого голосу
Господарський суд Кіровоградської області постановою від 12 травня 2009 р., залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 липня 2009 р., визнав боржника банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру.
Вищий господарський суд України постановою від 4 листопада 2009 р. касаційне провадження за касаційною скаргою Фонду державного майна України припинив, касаційну скаргу профспілкового комітету первинної профспілкової організації «Завод чистих металів» (далі — профспілковий комітет) задовольнив, зазначені судові рішення скасував і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію санації боржника, пославшись на суттєве порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Верховний Суд України ухвалою від 10 грудня 2009 р. за касаційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікон» (далі — ТОВ) та ліквідатора відкритого акціонерного товариства «Чисті метали» (далі — ВАТ) порушив провадження з перегляду Верховним Судом України у касаційному порядку цієї постанови Вищого господарського суду України.
У касаційних скаргах ТОВ і ВАТ просили скасувати оскаржену постанову з мотивів її невідповідності нормам матеріального та процесуального права і різного застосування Вищим господарським судом України положень одного й того ж закону в аналогічних справах.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ліквідатора ВАТ, представника профспілкового комітету, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 107 ГПК подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду мають право сторони у справі.
Згідно з абз. 20 ст. 1 Закону від 14 травня 1992 р. № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі — Закон № 2343-XII) сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів) і боржник (банкрут).
За абз. 19 цієї ж статті представником працівників боржника є особа, уповноважена загальними зборами, на яких присутні не менш як три чверті від штатної чисельності працівників боржника або відповідним рішенням первинної профспілкової організації боржника, представляти їх інтереси при проведенні процедур банкрутства з правом дорадчого голосу.
Вищий господарський суд України зробив безпідставний висновок, що С., від імені якого підписана касаційна скарга профспілкового комітету, є представником працівників боржника в розумінні ст. 1 Закону № 2343-XII, пославшись на протокол профспілкової конференції профспілкового комітету від 12 жовтня 2007 р., оскільки питання щодо представництва інтересів працівників ВАТ при проведенні процедур банкрутства у справі, що розглядається, взагалі не було включено до порядку денного 12 жовтня 2007 р.
Крім того, суд касаційної інстанції, вказавши на те, що процедура санації боржника безпідставно продовжувалася судом понад граничний строк, встановлений ст. 17 Закону № 2343-XII, необґрунтовано знову направив справу на новий розгляд на стадію санації боржника.
Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду України від 4 листопада 2009 р. в частині задоволення касаційної скарги профспілкового комітету підлягає скасуванню, а постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 липня 2009 р. — залишенню в силі.
Виходячи з положень статей 6, 8 Конституції України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України не визнала за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст. 125 Основного Закону, статей 2, 39 Закону від 7 лютого 2002 р. № 3018-III «Про судоустрій України»* щодо визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду апеляційної інстанції. У зв’язку з цим наведений у ст. 11118 ГПК перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не є процесуальною перешкодою для прийняття Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України зазначеного рішення.
Керуючись статтями 11117—11120 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційні скарги ТОВ та ліквідатора ВАТ задовольнила: постанову Вищого господарського суду України від 4 листопада 2009 р. в частині задоволення касаційної скарги профспілкового комітету скасувала, в решті постанову залишила без змін, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 липня 2009 р. залишила в силі.
* Закон втратив чинність, але був чинним на момент розгляду справи у Верховному Суді України.