Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення й ухвали в цивільних справах у касаційному порядку 2007 Ухвала колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27 червня 2007 р. (витяг)<br><I>Законом України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” від 1 грудня 1994 р. встановлено випадки, умови та порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові внаслідок незаконного засудження<br>Якщо особа звернулась до із заявою про відшкодування шкоди до місцевого суду з дотриманням вимог указаного Закону та п. 12 Положення про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”, то висновок суду про те, що заявники не дотримались порядку попереднього позасудового вирішення справи, а тому заява не підлягає до задоволення на підставі ст. 229 ЦПК 1960 р., є необґрунтованим</I><br>

Законом України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” від 1 грудня 1994 р. встановлено випадки, умови та порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові внаслідок незаконного засудження.

Якщо особа звернулась до із заявою про відшкодування шкоди до місцевого суду з дотриманням вимог указаного Закону та п. 12 Положення про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”, то висновок суду про те, що заявники не дотримались порядку попереднього позасудового вирішення справи, а тому заява не підлягає до задоволення на підставі ст. 229 ЦПК 1960 р., є необґрунтованим


Ухвала колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
від 27 червня 2007 р.

(витяг)


Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України, розглянувши в судовому засіданні справу за заявою М.С. та М.В. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, за касаційною скаргою М.С. та М.В.. на ухвалу Бердянського районного суду від 22 липня 2003 р. та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області від 2 листопада 2003 р., установила наступне.

У вересні 2002 р. М.С., М.В. звернулися до суду із заявою про стягнення з Державного казначейства України 12 тис. 3 грн матеріальної шкоди та 500 тис. грн моральної шкоди, завданих незаконним засудженням їхнього сина — М.О.

Ухвалою Бердянського районного суду від 22 липня 2003 р. заяву задоволено частково. Постановлено стягнути з Державного казначейства України на користь заявників 8 тис. 322 грн матеріальної шкоди. У задоволенні решти вимог відмовлено

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області від 12 листопада 2003 р. вказану ухвалу місцевого суду скасовано, заяву залишено без розгляду.

М.С. і М.В. звернулися до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решти вимог і задовольнити заяву, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи ухвалу місцевого суду та залишаючи без розгляду заяву М.С., М.В., суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявниками порушено встановлений чинним законодавством порядок позасудового вирішення справи й можливість застосування цього порядку не витрачена.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що М.С., М.В. подали до суду, який незаконно засудив їхнього сина, померлого в місцях позбавлення волі, заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. До заяви вони долучили копії ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 14 травня 2002 р. про скасування вироку Бердянського міського суду від 19 березня 2001 р. та ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 6 червня 2001 р. відносно їхнього сина, М.О. про закриття справи за відсутністю в його діях складу злочину.

Законом України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” від 1 грудня 1994 р. встановлено випадки, умови та порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові внаслідок незаконного засудження.

Згідно зі ст. 5 вказаного Закону у разі смерті громадянина право на відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3, і 4 ст. 3 цього Закону, у встановленому законодавством порядку переходить до його спадкоємців.

Отже, М.С., М.В. звернулись із заявою про відшкодування шкоди до Бердянського місцевого суду з дотриманням вимог указаного Закону та п. 12 Положення про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” (затверджене наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України 4 березня 1996 р. № 6/5/3/41; зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 березня 1996 р. за № 106/1131).

Тому в апеляційного суду не було підстав вважати, що заявники не дотримались порядку попереднього позасудового вирішення справи.

Отже, місцевий суд відповідно до ст. 12 указаного вище Закону вправі був розглянути заяву М.С., М. В. і постановити у справі ухвалу. Заявники ж згідно з ч. 2 ст. 12 цього Закону мали право ухвалу місцевого суду оскаржити в апеляційному порядку.

Оскільки апеляційний суд безпідставно застосував ст. 229 ЦПК, скасувавши ухвалу місцевого суду й залишивши заяву без розгляду, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не може бути залишена в силі.

Керуючись статтями 336, 342 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила касаційну скаргу М.С. та М.В. задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 12 листопада 2003 р. скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.