Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення й ухвали в цивільних справах у касаційному порядку 2005 Ухвала від 30 листопада 2005 р. у справі за позовом ВАТ ôБудівельно-монтажна фірма ôДніпроважбудö до Криворізької філії спеціалізованого державного підприємства ôУкрспец’юстö, відділу державної виконавчої служби індустріального районного управління юстиції м. Дніпропетровська, Л., Ш. про захист порушеного права власності на майно

Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
від 30 листопада 2005 р.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах, розглянувши справу за позовом відкритого акціонерного товариства (далі – ВАТ) ôБудівельно-монтажна фірма ôДніпроважбудö до Криворізької філії спеціалізованого державного підприємства ôУкрспец’юстö, відділу Державної виконавчої служби Індустріального районного управління юстиції м. Дніпропетровська, Л., Ш. про захист порушеного права власності на майно та зустрічними позовами Л., Ш. до ВАТ ôБудівельно-монтажна фірма ôДніпроважбудö про визнання їх добросовісними набувачами,
встановила:

У листопаді 2001 р. ВАТ ôБудівельно-монтажна фірма ôДніпроважбудö звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що у вересні 2001 р. відбулися публічні торги з реалізації об’єктів нерухомого майна дочірнього підприємства ôМеталургбудö, зокрема дитячого оздоровчого табору ôАлий парусö. Переможцем торгів визнано Л., яка 27 жовтня 2001 р. продала зазначене нерухоме майно Ш.

Посилаючись на те, що реалізоване майно належить товариству, а не боржнику, а також на те, що торги проведено з порушенням вимог законодавства, позивач просив визнати публічні торги та договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна недійсними й визнати за товариством право власності на це майно.

Відповідачі Л. та Ш. звернулися до суду із зустрічним позовом, в якому просили визнати їх добросовісними набувачами спірного майна та усунути перешкоди в його користуванні.

Рішенням Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2002 р. в задоволенні позову ВАТ ôБудівельно-монтажна фірма ôДніпроважбудö відмовлено, зустрічні позови Л., Ш. задоволено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2004 р. рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове. Визнано незаконним акт опису та арешту майна дитячого оздоровчого табору (далі - ДОТ) ôАлий парусö від 16 серпня 2001 р., що належить ВАТ ôБудівельно-монтажна фірма ôДніпроважбудö; визнано незаконними публічні торги (аукціон), проведені 27 вересня 2001 р. з реалізації арештованого нерухомого майна - ДОТ ôАлий парусö; визнано недійсними: акт про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна - ДОТ ôАлий парусö - від 3 жовтня 2001 р., протокол №1 проведення аукціону від 27 вересня 2001 р. з продажу майна ДОТ ôАлий парусö, свідоцтво про право на придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів від 5 жовтня 2001 р., видане на ім’я Л., договір-купівлі продажу ДОТ ôАлий парусö від 29 жовтня 2001року, укладений між Л. та Ш.; сторони приведено в початковий стан: з Л. на користь Ш. стягнуто 50400 грн., з Криворізької філії спеціалізованого державного підприємства ôУкрспец’юстö на користь Л. стягнуто 52160 грн.; зобов’язано Ш. передати ДОТ ôАлий парусö ВАТ ôБудівельно-монтажна фірма ôДніпроважбудö; з Криворізької філії спеціалізованого державного підприємства ôУкрспец’юстö, відділу Державної виконавчої служби Індустріального районного управління юстиції м. Дніпропетровська, Л., Ш. на користь ВАТ ôБудівельно-монтажна фірма ôДніпроважбудö стягнуто судові витрати по 420 грн. 75 коп. з кожного. У задоволенні позовів Ш., Л. відмовлено.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 березня 2004 р. Ш. і Л. у задоволенні касаційної скарги про скасування рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2004 р. та залишення без зміни рішення суду першої інстанції відмовлено.

У травні 2004 р. Ш. звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд зазначеної ухвали Верховного Суду України за винятковими обставинами, посилаючись на неоднозначне застосування судом одного й того ж положення закону. Зокрема, заявник, посилаючись на ухвали Верховного Суду України від 14 травня та 27 серпня 2003 р., зазначає, що судом касаційної інстанції допущено неоднозначне застосування ч. 2 ст. 145 ЦК УРСР.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 2 липня 2004 р. справу передано на розгляд складу Судової палати.

Заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що спірне майно не належало боржнику ДП ôМеталургö, тому виконавчою службою було порушено: Закон України ôПро виконавче провадженняö, Закон України ôПро власністьö, норми цивільного процесуального законодавства та Інструкцію ôПро проведення виконавчих дійö.

Із цими висновками погодилася й колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, яка ухвалою від 22 березня 2004 р. відхилила касаційну скаргу відповідачів.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Як убачається з матеріалів справи, спірне майно було реалізоване шляхом проведення прилюдних торгів у порядку виконання судових рішень.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 145 ЦК УРСР, що діяв у період спірних правовідносин, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Витребування майна з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, не допускається, якщо майно було продане в порядку виконання судових рішень.

Примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України “Про державну виконавчу службу” здійснюють державні виконавці районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби.

Згідно зі статтями 61, 66 Закону України “Про виконавче провадження” продаж нерухомого майна боржника здійснюється шляхом проведення торгів. Ці торги по реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, що мають право здійснювати операції з нерухомістю, з якими укладено відповідний договір Державною виконавчою службою.

Наказом Міністерства юстиції України № 68/5 від 27 жовтня 1999 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за № 745/4038, “Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна” (далі – Положення) реалізацію арештованого нерухомого майна покладено (п. 2 наказу) на спеціалізоване державне підприємство “Укрспец’юст” Міністерства юстиції України, яке створене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 1999 р. № 1270 (1270-99-п).

Згідно з п. 2.2 Положення прилюдні торги – це продаж майна, за яким його власником стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Учасник прилюдних торгів (п. 2.4 Положення) – фізична або юридична особа, яка сплатила реєстраційний та гарантійний внески і може бути покупцем відповідно до законодавства.

Кошти, одержані від реалізації нерухомого майна на прилюдних торгах, перераховуються організатором аукціону на відповідні рахунки державної виконавчої служби (п. 5.4 Положення).

Судом першої інстанції встановлено, що реалізація спірного нерухомого арештованого майна відбулася відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” і названого Положення.

Л., яка прийняла участь у торгах та запропонувала найвищу ціну за результатами проведення прилюдних торгів, після повного розрахунку за придбане майно отримала акт державного виконавця, затверджений начальником відповідного органу державної виконавчої служби, про проведені прилюдні торги. На підставі цього акта нотаріус видав їй свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів і ця нерухомість була нею зареєстрована за встановленим Законом порядком. Тобто вона набула право власності на придбане з прилюдних торгів майно.

Судом не встановлено порушень зі сторони покупця порядку проведення цих торгів і не встановлено, що він діяв недобросовісно щодо придбання цього майна.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції також не встановив порушень чинного законодавства щодо порядку проведення цих торгів зі сторони покупця, а також того, що він діяв недобросовісно щодо придбання права власності на це майно. Проте всупереч положенням ч. 2 ст. 145 ЦК УРСР відповідальність за дії інших осіб, що організували та проводили ці торги, покладено на покупця, тоді як ст. 86 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Оскільки протиправних дій зі сторони покупця не встановлено та не доведено, що він є недобросовісним набувачем, Л. не зобов’язана нести відповідальність за дії державного виконавця, який за твердженням позивача здійснив арешт і передав на реалізацію з торгів майно, яке не належало на праві власності боржнику.

За таких обставин постановлені по справі рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2004 р. та ухвала колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 березня 2004 р. підлягають скасуванню із залишенням у силі рішення Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2002 р..

Керуючись ст. 358 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
ухвалила:

Заяву Ш. задовольнити.

Ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 березня 2004 р. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2004 р. скасувати та залишити без зміни рішення Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2002 р..

Ухвала оскарженню не підлягає.