Контракт, укладений акціонерним товариством із директором згідно з п. 9 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами в контракті, і може бути змінений за згодою сторін, складеною у письмовій формі.
Відмова акціонерного товариства в наданні обумовленої контрактом роботи після набрання ним чинності може розглядатися як підстава для застосування правил ч. 1 ст. 235 КЗпП України, за якою в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на роботі органом, який розглядає трудовий спір

Позивач зазначив, що відповідно до рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ від 5 вересня 2006 р. його обрано генеральним директором цього товариства, зобов’язано колишнього директора В. передати йому печатки, штампи, установчі та інші документи ЗАТ.

На виконання зазначеного рішення 12 вересня 2006 р. між ним та ЗАТ в особі голови наглядової ради товариства К. було укладено трудовий контракт.

Проте приступити до виконання обов’язків генерального директора М. не зміг, оскільки згідно з розпорядженням колишнього директора його не пустили на територію заводу та чинили перешкоди у виконанні трудових обов’язків, про що він повідомив К.

Однак наглядова рада не посприяла в тому, щоб він міг приступити до виконання трудових обов’язків генерального директора, а 22 вересня 2006 р. прийняла рішення про розірвання трудового контракту та звільнення його з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП за прогул.

М. вважав, що розірвання трудового договору не належить до компетенції наглядової ради, а є виключною компетенцією загальних зборів ЗАТ.

Пославшись на те, що його звільнення проведено з порушенням вимог трудового законодавства, позивач просив задовольнити позов.

Рівненський районний суд Рівненської області рішенням від 15 грудня 2006 р. позов М. задовольнив частково: визнав незаконним рішення наглядової ради ЗАТ від 22 вересня 2006 р. в частині його звільнення з посади генерального директора ЗАТ і припинення на цій підставі дії трудового контракту від 12 вересня 2006 р.; поновив його на роботі; постановив стягнути із ЗАТ 51 грн судового збору в доход держави та 7 грн 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Апеляційний суд Рівненської області рішенням від 27 лютого 2007 р. рішення районного суду в частині поновлення на роботі М. скасував та в цій частині ухвалив нове, яким у задоволенні позовних вимог М. відмовив. У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просив скасувати рішення апеляційного суду, пославшись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, обговоривши наведені в скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині поновлення на роботі, апеляційний суд виходив із того, що оскільки після укладення наглядовою радою ЗАТ контракту з М. власник ЗАТ чи уповноважений ним орган не видав згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП відповідного наказу або розпорядження про зарахування М. на роботу, то вимога позивача про поновлення на посаді, яку він фактично не обіймав, є безпідставною.

Проте погодитись із цими висновками не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального й процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП особливою формою трудового договору є контракт, у якому строк його дії, права, обов’язки та відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Як установив суд і вбачається з матеріалів справи, згідно з рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ від 5 вересня 2006 р. М. обрано генеральним директором цього ЗАТ, зобов’язано колишнього директора В. передати йому печатки, штампи, установчі та інші документи ЗАТ.

На виконання зазначеного рішення 12 вересня 2006 р. між М. та ЗАТ в особі голови наглядової ради К. було укладено трудовий контракт.

Згідно з пунктами 7.1, 7.4 зазначеного контракту він діяв з 12 вересня 2006 р. до 12 вересня 2007 р. та набрав чинності з моменту його підписання сторонами.

Контракт, укладений акціонерним товариством із директором, відповідно до п. 9 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору», набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами в контракті, і може бути змінений за згодою сторін, складеною в письмовій формі.

Відмова акціонерного товариства надати обумовлену контрактом роботу після набуття ним чинності може розглядатися як підстава для застосування правил ч. 1 ст. 235 КЗпП, за якою в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині поновлення на роботі М., суд апеляційної інстанції зазначених положень закону і контракту не врахував.

Суд першої інстанції, з’ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача проведено з порушенням трудового законодавства, а тому його позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 336, 339 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу М. задовольнила: рішення Апеляційного суду Рівненської області від 27 лютого 2007 р. скасувала, рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 15 грудня 2006 р. залишила без змін.