Відповідно до вимог ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунена в судовому засіданні.
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 жовтня 2006 р. касаційне подання прокурора у справі С. Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2006 р., кримінальну справу за обвинуваченням С., у вчиненні за п.6 ч.2 ст. 115 КК України, направлено на додаткове розслідування.

С. обвинувачується в тому, що вранці 10 жовтня 2005 р., перебуваючи в приміщенні офісу, з корисливих мотивів вбив господаря магазину С.К., завдавши їй попередньо підготовленим молотком, не менше семи ударів по голові та взятим на місці злочину кухонним ножем не менше чотирнадцяти ударів в життєво важливі органи.

Після вбивства він заволодів грошима в сумі 1 тис. 545 грн та майном потерпілої, а всього на загальну суму 5 тис. 980 грн.

Спрямовуючи дану кримінальну справу на додаткове розслідування, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що органи розслідування допустили неповноту, однобокість та неправильність в розслідуванні справи, які проявились у тому, що не були перевірені дані про те, що умисне вбивство потерпілої С. було вчинено на замовлення, за попередньою змовою групою осіб і з особливої жорстокістю.

У касаційному поданні прокурор просить зазначену ухвалу апеляційного суду скасувати як незаконну і справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що суд належним чином не мотивував своє рішення про необхідність проведення додаткового розслідування, а ті питання, на які звертає увагу суд, з достатньою повнотою з’ясовані в ході досудового і судового слідства і повинні отримати відповідну оцінку з боку суду без направлення на додаткове розслідування.

Адвокат М. і потерпіла С.Т. подали свої заперечення з приводу поданого прокурором касаційного подання, в яких просять ухвалу суду залишити без зміни, а касаційне подання прокурора — без задоволення.

При цьому вони посилаються на те, що в стадії досудового слідства безпідставно прийнятого рішення про відсутність в діях С. такої кваліфікуючої ознаки ст. 115 КК України як умисне вбивство з особливої жорстокістю.

Крім того, на їх думку, в судовому засіданні прокурор безпідставно змінив С. обвинувачення і виключив з нього ч. 4 ст. 187 КК України

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, вислухавши пояснення прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Суд не виконав цієї застороги зазначеної статті і, крім того, приймаючи рішення про направлення справи на додаткове розслідування, в ухвалі не навів переконливих мотивів такого рішення.

Як убачається з протоколу судового засідання, представник потерпілої М. і захисник підсудного К. заявили суду клопотання про необхідність повернення справи на додаткове розслідування для перевірки версії С. про те, що вбивство ним було вчинено за попередньою змовою з іншою особою, а також для перевірки обґрунтованості і законності постанови слідчого про відмову у порушенні кримінальної справи щодо С. за ознакою умисного вбивства з особливою жорстокістю.

Між тим, протягом досудового слідства С., визнаючи себе винуватим в умисному вбивстві з корисливих мотивів, не зазначав про те, цей злочин він вчинив за інших обставин, з іншою особою чи на замовлення.

В судовому засіданні він неодноразово змінював свої показання і заявляв про те, що вбивство вчинив за попередньою змовою з К., потім став твердити, що злочин вчинив на замовлення М. Згодом він визнав, що зазначені особи ніякого відношення до злочину не мають, а потім заявив, що злочин він вчинив разом з Б. При цьому зазначив, що потерпілу С.К. вбив саме Б., а він лише забрав речі і гроші потерпілої.

У такому випадку суд був зобов’язаний з’ясувати причину зміни показань, перевірити всі ці версії підсудного і дати їм відповідну оцінку і тільки в разі неможливості усунути чи з’ясувати істотні обставини чи неправильність досудового слідства справа направляється на додаткове розслідування.

Суд намагався перевірити ці версії С. у порядку ст. 315-1 КПК України і дав з цього приводу відповідне доручення слідчим органам. Внаслідок такої перевірки причетність М. і К. до вбивства потерпілої С.К. не встановлена і сам С. в судовому засіданні заявив, що зазначені особи ніякого відношення до злочину не мають.

Інші версії С. про участь у злочині інших осіб судом не перевірялися.

Направляючи справу на додаткове розслідування з мотивів неповноти, односторонності і неправильності досудового слідства, суд в ухвалі не навів переконливих мотивів свого рішення.

Між тим, при вирішенні цього питання суд мусив керуватися не тільки ст. 281 КПК України, а й вимогами ст. 275 КК України про межі судового розгляду і вирішувати питання про нове обвинувачення чи про притягнення до кримінальної відповідальності іншої особи у відповідність з вимогами статей 276, 277, 278 КПК України.

Прийняття рішення з порушенням цих вимог зазначених статей свідчить про незаконність прийнятого судом рішення про повернення справи на додаткове розслідування.

Крім того, питання про наявність чи відсутність в діях С. такої кваліфікуючої ознаки, як особлива жорстокість при умисному вбивстві, вирішувалося в стадії досудового слідства і мотивованою постановою слідчого від 7 березня 2006 р. визнано, що немає достатніх підстав для кваліфікації дій С. ще й за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

У чому незаконність даної постанови суд у своїй ухвалі ніяких мотиві не навів.

Що ж стосується посилання потерпілої та її адвоката на те, що прокурор безпідставно відмовився від обвинувачення С. за ч. 4 ст. 187 КК України, то відповідно до змісту ст. 277 КПК України, якщо прокурор ставить питання про зменшення обсягу обвинувачення, потерпілий і його представник вправі підтримувати обвинувачення у раніше пред’явленому обсязі.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що прийняте судом рішення про направлення справи на додаткове розслідування є незаконним і необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді в межах пред’явленого обвинувачення суду необхідно ретельно перевірити всі докази у справі та показання С., дати їм відповідну всебічну оцінку і в залежності від цього вирішити питання про доведеність чи недоведеність вини С.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2006 р. щодо С. про направлення справи на додаткове розслідування скасувати і справу направити на новий судовий розгляд у той же апеляційний суд.