Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки згідно з договором.

За ст. 653 зазначеного Кодексу в разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов’язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов’язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв’язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

У ст. 654 ЦК України зазначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту

У листопаді 2006 р. К. звернулася до суду з позовом до Луганської обласної громадської організації «Молодіжний фонд» (далі — Фонд) про стягнення коштів, пославшись на те, що 16 липня 2005 р. між нею та Фондом було укладено договір про підбір і надання житла.

На виконання договору вона сплатила перший внесок у розмірі 5 % вартості квартири та протягом 12 місяців щомісяця сплачувала передбачені в договорі внески.

Вважаючи, що відповідач недобросовісно виконував свої обов’язки та протягом 12 місяців не запропонував їй квартири, К. просила стягнути з Фонду сплачені нею 9 тис. 770 грн.

У процесі розгляду справи позивачка уточнила свої вимоги — у зв’язку із частковою сплатою відповідачем коштів просила стягнути сплачені нею 3 % середньої вартості житла, які Фонд не повернув, у розмірі 2 тис. 760 грн та судові витрати.

Артемівський районний суд м. Луганська рішенням від 27 червня 2007 р. позов задовольнив: ухвалив стягнути з відповідача на користь позивачки 2 тис. 760 грн та судові витрати.

Апеляційний суд Луганської області рішенням від 5 жовтня 2007 р. зазначене рішення суду першої інстанції змінив: виключив з мотивувальної частини рішення висновки суду про визнання укладеного між сторонами договору попереднім договором купівлі-продажу квартири та нікчемним.

На обґрунтування касаційних скарг Фонд послався на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Він просив скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове.

Заслухавши доповідача, обговоривши наведені у скаргах доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що укладений між сторонами договір є попереднім договором купівлі-продажу квартири і є нікчемним, тому всі сплачені позивачкою кошти підлягають поверненню їй.

Суд апеляційної інстанції виключив із мотивувальної частини рішення висновки суду про визнання укладеного між сторонами договору попереднім договором купівлі-продажу квартири та нікчемним.

З таким висновком апеляційного суду можна погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Залишаючи рішення в іншій частині без змін, апеляційний суд виходив із того, що між сторонами досягнуто домовленості про міну квартир із доплатою, позивачка сплачувала авансові платежі в рахунок майбутньої угоди, але цю домовленість було розірвано, у зв’язку з чим усі авансові внески відповідач мав повернути позивачці.

Проте з наведеними висновками судів погодитися не можна з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки згідно з договором.

За ст. 653 зазначеного Кодексу в разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов’язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов’язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв’язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

У ст. 654 ЦК зазначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як установили суди та підтверджується матеріалами справи, 16 липня 2005 р. між сторонами було укладено договір про підбір і надання житла, згідно з умовами якого позивачка доручила відповідачеві, а він прийняв на себе обов’язки підібрати та надати їй двокімнатну квартиру в м. Луганську. К. зобов’язалася у триденний строк сплатити попередній внесок на рахунок Фонду в розмірі 5 % середньої вартості житла (і сплатила його 18 липня 2005 р.) та протягом строку дії договору щомісяця сплачувати внески в розмірі 0,5 % зазначеної вартості.

У п. 8 договору встановлено, що К. направляється повідомлення про прибуття, підписання договору купівлі-продажу та отримання житла за умови готовності житла для надання. Середня вартість житла, яку введено в договір виключно для попередніх розрахунків за ним, становить 92 тис. 5 грн (п. 5 договору).

Згідно з п. 7 договору житло надається К. протягом 60 місяців з моменту укладення договору та внесення попереднього внеску, тобто з липня 2005 р. Таким чином, установлений сторонами строк на підбір і надання житла відповідачем позивачці не закінчився.

Відповідно до п. 19 договору при його розірванні К. внесені нею кошти повертаються з вирахуванням 3 % від середньої вартості житла, що становить 2 тис. 760 грн.

Як пояснили сторони, вказаний договір вони розірвали за заявою К.

Однак суди всупереч ст. 213 ЦПК не врахували зазначених положень закону й обставин справи, у зв’язку з чим їх рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

За таких обставин, керуючись статтями 336, 341 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційні скарги Фонду задовольнила: рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 27 червня 2007 р. й Апеляційного суду Луганської області від 5 жовтня 2007 р. скасувала та ухвалила нове — відмовити в задоволенні позову К. до Фонду про стягнення 3 % середньої вартості житла в розмірі 2 тис. 760 грн та судових витрат.