Одержання хабара, що не було поєднано з погрозою вчинення службових дій, які можуть завдати шкоди законним інтересам особи, яка дала хабар, неправильно кваліфіковано за ознакою вимагання

К. на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки з покладенням передбачених у ст. 76 КК обов’язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтися у кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації.

К. визнано винним у тому, що він як службова особа — оперуповноважений спеціального міжрайонного відділу боротьби зі злочинами на споживчому ринку та в агропромисловому комплексі УДСБЕЗ УМВС України в Черкаській області, виконуючи обов’язки представника влади, запропонував приватному підприємцю А., діяльність якого перевіряв протягом липня—серпня 2009 р., за те, що в акті проведення перевірки не буде зазначено про виявлені недоліки, дати йому хабара в сумі 1 тис. 500 грн.

17 серпня 2009 р., приблизно о 12-й год., в офісному приміщенні К. одержав обумовлену суму незаконної винагороди.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційному поданні прокурор, пославшись на те, що в діях К. немає ознак вимагання хабара, порушив питання про перекваліфікацію його дій з ч. 2 на ч. 1 ст. 368 КК.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верхов¡ного Суду України дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд правильно встановив місце, час, обстановку та обставини, за яких К. одержав хабара. Обставини цього діяння К. визнав під час судового розгляду справи і не оспорив їх після постановлення вироку. Не піддав він сумніву й доказів, якими суд мотивував пред’явлене йому обвинувачення.

Водночас слід зазначити, що правильно встановивши фактичні обставини справи, суд дав їм неправильну кримінально-правову оцінку.

Виходячи з положень п. 4 примітки до ст. 368 КК вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що К. відповідно до вказівки керівництва проводив перевірку суб’єктів підприємницької діяльності, які переробляють деревину. Під час перевірки він виявив, що підприємець А. не має дозволів від пожежної та екологічної інспекцій і санепідемстанції на таку діяльність. Ці обставини мали бути відображені в акті проведення перевірки, що призвело б до небажаних для підприємця наслідків. Та К. запропонував А. за те, що в акті перевірки не буде зазначено про виявлені порушення, дати йому хабара, на що той, усвідомлюючи можливість позбутися в такий спосіб негативних наслідків перевірки, погодився.

З цього випливає, що вимога К. дати хабара була спрямована не проти законних прав чи інтересів А., а на задоволення його інтересів, які не відповідали закону. Такого змісту дії засудженого не характеризуються наявністю в них ознак вимагання хабара, у зв’язку з чим підлягають перекваліфікації з ч. 2 ст. 368 КК на ч. 1 зазначеної статті.

Зважаючи на зменшення обсягу обвинувачення, а також на те, що К. притягується до кримінальної відповідальності вперше, має позитивні характеристики з місця проживання та роботи, на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України змінила вирок Соснівського районного суду м. Черкас від 16 грудня 2009 р. щодо К.: перекваліфікувала його дії з ч. 2 ст. 368 КК на ч. 1 зазначеної статті та призначила покарання за цією нормою закону — позбавлення волі на строк два роки з позбавленням права обій¡мати посади, пов’язані з правоохоронною діяльністю, строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК ухвалено звільнити К. від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки з покладенням передбачених у ст. 76 КК обов’язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтися у кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації. У решті вирок залишено без змін.