Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом

ТОВ “Укрзакордонпраця” звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ “Лікувально-оздоровчий комплекс “Оріон” (далі ТОВ ЛОК “Оріон”) та комунального підприємства “Одеське міське бюро технічною інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості” (далі — Одеське МБТІ) і з урахуванням уточнення позовних вимог просило визнати дійсним договір від 1 грудня 2005 р. купівлі-продажу нерухомого майна загальною площею 13 тис. 924,3 кв. метрів, розташованого у м. Одесі (далі — Договір); визнати право власності на вказане нерухоме майно та зобов’язати Одеське МБТІ здійснити реєстрацію за позивачем права власності на придбані будівлі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6590150 від 24 лютого 2005 р. та витягу з державного реєстру правочинів № 724461 від 22 лютого 2005 р. ТОВ ЛОК “Оріон” було власником нерухомого майна придбаного у приватного підприємства “ДАФ” (далі — ПП “ДАФ”) за договором купівлі-продажу від 22 лютого 2005 р., розташованого у м. Одесі. На підставі Договору позивач придбав у ТОВ “Оріон” вищевказане приміщення загальною площею 13 тис. 924,3 кв. метрів. Однак, всупереч умовам Договору ТОВ ЛОК “Оріон” відмовилося від нотаріального посвідчення Договору, що стало перешкодою у здійсненні державної реєстрації прав власності на нерухоме майно ТОВ “Укрзакордонпраця”.

Ухвалами господарського суду від 23 січня 2006 р. та від 1 лютого 2006 р., залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору акціонерне товариство “Машинобудівне виробниче об’єднання “Оріон” (далі — АТ МВО “Оріон”) та Регіональне відділення Фонду державного майна України у Одеській області.

У лютому 2006 р. АТ МВО “Оріон” звернулося із позовною заявою до ТОВ “Укрзакордонпраця” та ТОВ ЛОК “Оріон” про визнання Договору недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АТ МВО “Оріон” є власником спірного майна, яке через податкову заборгованість було відчужено на аукціоні від 30 липня 2004 р., результати якого, на час розгляду даної справи оскаржені АТ МВО “Оріон” у суді. Крім того, на момент укладення Договору постановою слідчого з особливо важливих справ прокуратури Одеської області на спірне майно було накладено арешт та встановлено заборону на його відчуження, про що свідчить витяг з реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 2 лютого 2006 р.

В ході розгляду справи до суду надійшла зустрічна позовна заява ТОВ ЛОК “Оріон” до ТОВ “Укрзакордонпраця” та АТ МВО “Оріон” про визнання Договору недійсним та визнання права власності на спірне нерухоме майно загальною площею 13 тис. 924,3 кв. метрів за ТОВ ЛОК “Оріон”.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ ЛОК “Оріон” звернулося до нотаріуса про засвідчення спірного договору, однак отримало відмову у зв’язку із розбіжностями у розмірі площі відчужуваної будівлі зазначеної у договорі купівлі-продажу від 22 лютого 2005 р. та технічному паспорті від 10 травня 2005 р. Відтак, Договір укладений із порушенням вимог законодавства щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, а тому не може бути визнаний дійсним. Крім того, позивач за зустрічним позовом посилається на договір купівлі-продажу від 22 лютого 2005 р., укладеного між ТОВ ЛОК “Оріон” та ПП “Даф” як на підставу визнання за ним права власності на спірне майно.

Рішенням господарського суду Одеської області від 9 жовтня 2006 р. в позові ТОВ “Укрзакордонпраця” відмовлено, позов АТ МВО “Оріон” задоволено: визнано недійсним Договір; позов ТОВ ЛОК “Оріон” задоволено: визнано недійсним Договір, визнано за ТОВ ЛОК “Оріон” право власності на єдиний об’єкт нерухомості загальною площею 13 тис. 924,3 кв. метрів, що розташований у м. Одесі.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що нотаріальне посвідчення Договору неможливо з огляду на те, що за умовами договору купівлі-продажу від 1 січня 2005 р. загальна площа відчужуваного майна становить 13 тис. 873,9 кв. метрів, тоді як згідно правовстановлюючого документу — договору купівлі-продажу від 22 лютого 2005 р. площа спірного майна становить 9 тис. 583,5 кв. метрів. Крім того, на час укладення Договору, на спірне майно був накладений арешт на підставі постанови слідчого прокуратури Одеської області від 14 березня 2005 р. Що стосується зустрічного позову ТОВ ЛОК “Оріон” про визнання права власності на спірне майно, то господарський суд дійшов висновку про те, що така вимога є обґрунтованою, оскільки спірне майно було придбане ТОВ ЛОК “Оріон” у ПП “Даф” за договором купівлі-продажу від 22 лютого 2005 р.

Постановою Апеляційного господарського суду Одеської області від 20 лютого 2007 р. рішення Господарського суду Одеської області від 9 жовтня 2006 р. скасоване в частині визнання права власності на спірний об’єкт нерухомого майна за ТОВ ЛОК “Оріон”, в цій частині позовних вимог ТОВ ЛОК “Оріон” до ТОВ “Укрзакордонпраця” та АТ МВО “Оріон” відмовлено, в решті рішення залишено без змін.

Постанова Апеляційного господарського суду Одеської області мотивована тим, що на час перегляду справи в апеляційній інстанції, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2006 р. у справі №25/114-05-4142, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25 січня 2007 р., визнано недійсним договір купівлі-продажу спірного майна від 22 лютого 2005 р. укладений між ТОВ ЛОК “Оріон” та ПП “Даф”, внаслідок чого підстави для визнання за ТОВ ЛОК “Оріон” права власності на спірне майно відсутні.

Постановою Вищого господарського суду України від 30 травня 2007 р. постанова Апеляційного господарського суду Одеської області від 20 лютого 2007 р. скасована в частині відмови в задоволенні позову про визнання права власності на спірний об’єкт нерухомого майна за ТОВ ЛОК “Оріон”, в решті постанова залишена без змін.

Постанова суду мотивована тим, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2006 р. у справі №25/114-05-4142 була прийнята пізніше ніж розглядався даний спір у суді першої інстанції. Оскільки суду не могло бути відомо про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22 лютого 2005 р. за наслідками розгляду справи №25/114-05-4142, то обставини справи які не існували на момент прийняття рішення, не можуть слугувати підставою для його скасування.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 19 липня 2007 р. за касаційною скаргою АТ МВО “Оріон” порушено провадження у справі з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 30 травня 2007 р.

Касаційна скарга обґрунтовується невідповідністю оскарженої постанови нормам матеріального права, а також різним застосуванням Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

В оскаржуваній постанові Вищий господарський суд України правильно погодився з висновками місцевого та апеляційного господарських судів щодо визнання недійсним спірного Договору, який укладений під час дії арешту, накладеного на спірне нерухоме майно постановою слідчого з особливо важливих справ прокуратури Одеської області від 14 березня 2005 р. та встановленої заборони на його відчуження.

Водночас, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання права власності на спірний об’єкт нерухомості за ТОВ ЛОК “Оріон”, Вищий господарський суд України вказав, що на момент прийняття рішення у суді першої інстанції, суду не було і не могло бути відомо про результати розгляду господарської справи №25/114-05-4142.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в процесі розгляду даної справи РВ ФДМУ у Одеській області та АТ МВО “Оріон” зверталися до господарського суду з клопотаннями про зупинення провадження у справі до розгляду пов’язаної з нею справи №25/114-05-4142 за позовом РВ ФДМУ у Одеській області, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача — АТ МВО “Оріон”, до СДПІ у Приморському районі м. Одеси, Універсальної товарної біржі “Південь”, ТОВ “КронПакСервіс”, Управління державного казначейства в Одеській області, ПП “Даф”, ТОВ ЛОК “Оріон” про визнання недійсними результатів торгів, договорів купівлі-продажу укладених за результатами торгів, зобов’язання учасників торгів повернути власнику придбане майно.

Однак, незважаючи на те, що правова оцінка договору купівлі-продажу від 22 лютого 2005 р. у справі №25/114-05-4142 має суттєве значення для вирішення питання щодо визнання права власності на спірне майно, суд першої інстанції в порушення ч. 1 ст. 79 ГПК провадження у справі не зупинив та розглянув спір по суті.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за наслідками розгляду справи №25/114-05-4142, визнано недійсним договір купівлі-продажу спірного майна від 22 лютого 2005 р., на який посилається ТОВ ЛОК “Оріон”, як на правовстановлюючий документ.

Відтак, висновок Вищого господарського суду України про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду першої інстанції в частині визнання права власності на спірне майно за ТОВ ЛОК “Оріон” є необґрунтованим та неправомірним.

Водночас, в оскаржуваній постанові Вищий господарський суд України вказав на безпідставність вимог АТ МВО “Оріон” з огляду на те, що останнім заявлено позов про визнання недійсним договору, стороною якого він не являється, в той час як виходячи із змісту статей 216, 388 ЦК способом захисту порушеного права в такому випадку є віндикаційний позов.

Проте, даний висновок Вищого господарського суду України є юридично неспроможним, з огляду на те, що заявлена позовна вимога АТ МВО “Оріон” не поєднана із вимогою про захист права власності, а обґрунтована посиланням, зокрема, на ст. 16 ЦК, а відтак не суперечить визначеним вказаним правовою нормою способам захисту порушеного права.

З огляду на викладене, оскаржена постанова Вищого господарського суду України підлягає скасуванню, а законна й обґрунтована постанова Одеського апеляційного господарського суду — залишенню в силі.

Виходячи з положень статей 6, 8 Конституції України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст. 125 Конституції України, статей 2, 39 Закону України “Про судоустрій України” щодо визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя, і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду апеляційної інстанції. У зв’язку з цим, наведений у ст. 111¹⁸ ГПК перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не є процесуальною перешкодою для прийняття Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України зазначеного рішення.

Керуючись статтями 111¹⁷—111²⁰ ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу АТ МВО “Оріон” задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 30 травня 2007 р. скасувати, постанову Апеляційного господарського сулу Одеської області від 20 лютого 2007 р. у справі № 30-16/550-05-11863 залишити без змін.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.