Вирішуючи спір про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу такого порушення, та визнання незаконним акту суди мали з'ясувати питання, яке саме право позивача порушено відповідачем та чи мав відповідач за своїм правовим статусом здійснювати такі дії. Також, суди мали визначити правову природу оспорюваного акту, чи є він актом ненормативного характеру в розумінні ст. 12 ГПК України та чи є обов’язковим для виконання усіма учасниками спірних правовідносин

У березні 2007 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Концерн Київпідземшляхбуд” (далі — ТОВ) звернулося у Господарський суд м. Києва з позовом до спеціалізованої державної організації “Київська міська служба Української інвестиційної експертизи “Київдержекспертиза” (далі — Служба) про припинення незаконних дій по перешкоджанню його законній господарській діяльності, які полягають у проведенні контрольних обмірів на об’єктах відкритого акціонерного товариства “Київводоканал” (далі — ВАТ), роботи на яких позивач проводив як генпідрядник, складанні та підписанні актів контрольних обмірів, направленні актів контрольних обмірів до будь-яких установ та визнання недійсними актів відповідача контрольних обмірів: від 9 лютого, №№ 09/105-120, 09/105-122, 09/105-114, 09/105-115, від 15 лютого 2007 р. № 09/105-149, від 14 лютого 2007 р. № 09/105-139, від 21 лютого 2007 р. № 09/105-168, від 22 лютого 2007 р. №№ 09/105-180, 09/105-184, 09/105-183.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача відсутнє право по проведенню контрольних обмірів, такі дії порушують права ТОВ і створюють загрозу їх порушення в подальшому.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17 травня 2007 р. позов задоволено.

Суд виходив з того, що відповідач у відповідності до діючого законодавства не має повноважень здійснювати контрольні обміри. При цьому розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20 вересня 2006 р. № 1391 скасоване розпорядження від 19 листопада 2003 р. № 2171, яке делегувало відповідачу додаткові повноваження з проведення контрольних обмірів на об’єктах, що споруджуються із залученням бюджетних коштів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 липня 2007 р. рішення місцевого господарського суду у справі скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Суд виходив з того, що відповідач правомірно здійснював контрольні обміри об’єкту будівництва, в межах повноважень, визначених чинним розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 9 жовтня 2001 р. № 2137, та мав всі законні підстави для складення оспорюваних актів. При цьому суд зазначив, що складені відповідачем акти контрольних обмірів по суті є висновком спеціаліста, який містить статистичні дані, не встановлює жодних правовідносин, не породжує правових наслідків та не має обов’язкового характеру, а тому не є актами, спори про визнання недійсними яких підвідомчі господарським судам відповідно до ст. 12 ГПК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 серпня 2007 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 липня 2007 р. скасовано, рішення Господарського суду м. Києва від 17 травня 2007 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України з підстав її невідповідності Конституції України, виявлення різного застосування судом одного й того ж положення закону у аналогічних справах, неправильного застосування норм матеріального права.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 4 жовтня 2007 р. порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 15 серпня 2007 р. у справі № 2/130.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верхового Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій в період з грудня 2006 р. по січень 2007 р. Служба проводила контрольні обміри на об’єктах ВАТ, роботи на яких позивач виконував як генеральний підрядник відповідно до укладених із ВАТ договорів.

Відповідачем перевірялись виконані позивачем роботи по об’єктах: Будівництво каналізаційного колектора по вул. Російській у Дарницькому районі м. Києва, Реконструкція Ново-Дарницького каналізаційного колектора з камерами гасіння (ІІ черга) у Дарницькому районі м. Києва, Каналізування існуючої забудови селища Биківня у Деснянському районі м. Києва, Будівництво комплексу споруд артезіанського водопостачання ж/м “Осокорки-Північні” та водопровідної магістралі по проспекту П. Григоренка (І черга) у Дарницькому районі міста Києва, Будівництво розвантажувального каналізаційного колектора у Дарницькому районі м. Києва, Водопостачання та каналізування малоповерхової забудови району “Білічі” та “Ново-Білічі” у Святошинському районі м. Києва, Реконструкція Виборзького каналізаційного колектора діаметром 1500 мм у Солом’янському районі м. Києва, Реконструкція Північно-Дарницького каналізаційного колектора у Дніпровському районі м. Києва, Будівництво каналізаційного колектора по вул. Алма-Атинській у Дніпровському районі м. Києва, Будівництво нового каналізаційного колектора на вул. Сирецькій (І та ІІ черги). В результаті проведених контрольних обмірів відповідачем було складено та затверджено Акти контрольних обмірів, в яких визначено, що вартість виконаних позивачем робіт була завищена і таке завищення за перевіреними об’єктами складає в загальній сумі 29 млн. 373 тис. 410 грн.

Згідно зі ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені ст. 16 ЦК. Одним з таких способів, як зазначено у п. 10 ч. 1 вказаної статті, є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частина 2 ст. 20 ГК, яка кореспондується з положенням ст. 16 ЦК, встановлює, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб’єктів господарювання або споживачів. Тобто за змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов’язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Вирішуючи даний спір суди мали визначити правову природу оспорюваного акту, чи є оспрюваний акт актом ненормативного характеру в розумінні ст. 12 ГПК та чи є цей акт обов’язковим для виконання усіма учасниками спірних правовідносин.

Суди не з’ясували питання яке саме право позивача порушено відповідачем та чи мав відповідач право, відповідно до свого правового статусу, здійснювати контрольні обміри на об’єктах будівництва, що споруджуються за бюджетні кошти.

Вказані обставини не були з’ясовані судами першої, апеляційної інстанції, на що не звернув уваги і суд касаційної інстанції. За таких обставин всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи слід повно, всебічно встановити всі обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, дати їм належну юридичну оцінку та постановити законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111¹⁷—111²⁰ ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу Служби задовольнила: постанову Вищого господарського суду від 15 серпня 2007 р. скасувала, постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 липня 2007 р. та рішення Господарського суду м. Києва від 17 травня 2007 р. у справі № 2/130 скасувала, справу передала на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.