Суд касаційної інстанції, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на касаційне оскарження, на які заявник посилається як на поважні, має виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також із того, чи мав заявник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на касаційне оскарження.
Не давши оцінки тій обставині, що в судовому засіданні суд апеляційної інстанції оголосив вступну та резолютивну частини рішення, а з повним текстом ухвали сторона мала змогу ознайомитися тільки після її одержання, касаційний суд помилково визнав неможливим поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження

22 червня 2010 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши в порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Алонж» (далі — ТОВ) справу за його позовом до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відділення Державного казначейства України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості, встановила:

У квітні 2006 р. ТОВ звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути на його користь суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та відсотків за нею.

Господарський суд Дніпропетровської області постановою від 12 березня 2007 р. позов задовольнив частково.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 12 листопада 2009 р. скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову, якою відмовив у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31 березня 2010 р. повернув касаційну скаргу ТОВ на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2009 р.

Ухвалу суду касаційної інстанції мотивовано тим, що скаржник пропустив установлений законом процесуальний строк для подання скарги та не заявив клопотання про його поновлення.

У скарзі до Верховного Суду України ТОВ, пославшись на порушення норм процесуального права, просило переглянути за винятковими обставинами і скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України та направити справу до цього суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України визнала, що скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з таких підстав.

Однією з основних засад судочинства, визначеною п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

У ч. 2 ст. 212 КАС передбачено, що касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС — з дня складення постанови в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 167 КАС у разі проголошення в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин постанови суд зобов’язаний повідомити час її виготовлення в повному обсязі.

Як убачається з матеріалів справи, 12 листопада 2009 р. в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини оскаржуваної ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, а даних про те, коли її було виготовлено в повному обсязі, немає.

Суд касаційної інстанції обставин виконання апеляційним судом вимог ч. 4 ст. 167 КАС не дослідив, правової оцінки цим обставинам не дав, а отже, неповною мірою виконав вимоги положення ч. 3 ст. 212 цього Кодексу при вирішенні питання щодо пропуску строку на касаційне оскарження.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на касаційне оскарження, на які заявник посилається як на поважні, суд має виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів і з того, чи мав заявник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на касаційне оскарження.

За таких обставин ухвала Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2010 р. не ґрунтується на вимогах процесуального закону, є незаконною і підлягає скасуванню, а справа — направленню до цього суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Керуючись статтями 242, 243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу ТОВ задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2010 р. скасувати, справу направити до цього ж суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.