Рішення суду про відмову в задоволенні позову про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зобов’язання виконати роботи з розблокування дверей виходу на сходову клітину «чорного» ходу та про повернення права користування частиною сходової клітини визнано правильним, оскільки допоміжні приміщення (підвали, горища, сходи тощо) стають об’єктами права власності співвласників багатоквартирних будинків одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру, а в розглянутій справі встановлено, що дозвіл на переобладнання горища будинку та демонтаж перекриття між поверхами надавався рішеннями районної ради народних депутатів до виникнення у позивачів права власності на квартири

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за скаргою М. про перегляд у зв’язку з винятковими обставинами ухвали Верховного Суду України від 1 листопада 2006 р., ухвали Апеляційного суду м. Києва від 1 червня 2004 р. та рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2004 р. у справі за позовом М., Г., Д. до дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Барквуд» (далі — ДП «Барквуд»), Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, комунального підприємства житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло», третя особа — комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна», про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зобов’язання виконати роботи з розблокування дверей виходу з квартири на сходову клітину «чорного» ходу та про повернення права користування частиною сходової клітини, встановила таке.

У серпні 2003 р. М., Г. і Д. звернулися до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вони є власниками квартири у будинку в м. Києві та співвласниками допоміжних приміщень і технічного обладнання в будинку відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону від 19 червня 1992 р. № 2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі — Закон). Зазначали, що будинок має дві сходові клітини: парадну та «чорну»; належна їм квартира розташована на шостому поверсі та до листопада 2001 р. мала два виходи. У 2001 р. відповідач — ДП «Барквуд» — заблокував їхні двері виходу на сходову клітину «чорного» ходу після будівництва мансарди в будинку, а згодом на місці сходової клітини «чорного» ходу побудував інше жиле приміщення.

Посилаючись на те, що порушено їхнє право як власників квартири та право користування жилим приміщенням, просили зобов’язати відповідачів виконати обсяг робіт з розблокування дверей виходу з квартири на сходову клітину «чорного» ходу, повернути в попередній стан сходову клітину «чорного» ходу і поновити їхнє право користування цією сходовою клітиною.

Печерський районний суд м. Києва рішенням від 29 січня 2004 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 1 червня 2004 р., у позові М., Г. і Д. відмовив.

Верховний Суд України ухвалою від 1 листопада 2006 р. касаційну скаргу М., Г. і Д. відхилив, рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2004 р. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 1 червня 2004 р. залишив без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, М. звернулася до Верховного Суду України зі скаргою, в якій просила скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2004 р., ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 1 червня 2004 р. та ухвалу Верховного Суду України від 1 листопада 2006 р. й ухвалити нове рішення у зв’язку з винятковими обставинами, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної та апеляційної інстанцій одних і тих самих положень законів.

Скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 354 ЦПК підставою оскарження у зв’язку з винятковими обставинами судових рішень у цивільних справах після їх перегляду в касаційному порядку є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного і того самого положення закону.

Установлено, що Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у справах Щ. (ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12 травня 2005 р., справа № 6-486 кс04), С. (ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 грудня 2004 р., справа № 13680кс03) та інших при застосуванні ст. 1, ч. 2 ст. 10 Закону зробила висновок про те, що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання та елементів зовнішнього благоустрою і їх право власності підлягає судовому захисту.

Підставою перегляду судових рішень у зв’язку з винятковими обставинами М. зазначила неоднакове застосування судом касаційної інстанції ч. 2 ст. 10 Закону, Прикінцевих та перехідних положень ЦПК і КАС щодо визначення підсудності справ, посилаючись на те, що при вирішенні справи за її позовом суди дійшли протилежного висновку.

Наведені у скарзі М. доводи є необґрунтованими.

Виходячи зі змісту п. 2 ст. 10 Закону та п. 4.2 Рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 р. № 4-рп/2004 допоміжні приміщення (підвали, горища, сходи тощо) стають об’єктами права власності співвласників багатоквартирних будинків одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру. З таких позицій виходили суди як у наведених справах, так і в справі М.

Так, суди встановили, що позивачам М., Г., Д. відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 28 грудня 1999 р. належить на праві власності зазначена квартира.

Рішення про переобладнання горища вказаного будинку в мансардні поверхи, у процесі якого передбачався демонтаж перекриття між четвертим і п’ятим, п’ятим і шостим та шостим і сьомим поверхами по «чорному» ходу будинку, прийнято на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 лютого 1997 р. № 2048, рішень Старокиївської районної ради народних депутатів м. Києва: від 11 вересня 1997 р. № 162, від 25 грудня 1997 р. № 185, від 4 лютого 1998 р. № 192, від 27 квітня 1999 р. № 116, від 27 грудня 1999 р. № 152, тобто до виникнення у позивачів права власності на квартиру в цьому будинку. Зазначені рішення місцевих органів влади в установленому законом порядку не визнані недійсними.

Крім того, суди встановили, що призначенням сходів «чорного» ходу для восьми з тридцяти п’яти квартир було лише забезпечення виходу до ліфтових механізмів будинку.

У результаті реконструкції будинку за умовами інвестиційного контракту від 17 серпня 2000 р. № 202, укладеного на підставі розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 17 грудня 1997 р. № 2048 та від 7 липня 2000 р. № 1088, крім інших опоряджувальних робіт з поліпшення стану будинку, здійснено заміну ліфтів та ремонт парадного ходу будинку із заміною сходів, у зв’язку з чим «чорний» хід як вихід з квартир до приміщень ліфтових механізмів втратив своє призначення.

Роботи з реконструкції «чорного» ходу проведено також з метою укріплення монолітного поясу будинку.

Зазначену реконструкцію завершено 24 квітня 2002 р., об’єкт реконструкції прийнято в експлуатацію, а новостворені квартири, до складу яких увійшла й площа сходових клітин «чорного» ходу, передано у власність інших осіб.

Крім того, як установлено судами, у процесі здійснення реконструкції будинку між інвестором та позивачами 22 лютого 2001 р. укладено угоду, зміст якої фактично свідчить про їх згоду на проведення робіт з реконструкції будинку, та визначено розмір компенсації позивачам у зв’язку з проведенням цих робіт.

Згідно із цією угодою інвестором здійснений ремонт квартири М. із заміною віконних і балконних блоків, дубового паркету в кімнатах і лінолеуму в коридорі та кухні й відшкодована моральна шкода, завдана внаслідок проведення будівельних робіт, а позивачами 16 квітня 2002 р. видана розписка про отримання грошових коштів і відсутність у них претензій до інвестора.

За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність порушення прав позивачів як власників зазначеної квартири та підстав для задоволення позову про зобов’язання відповідача виконати роботи з розблокування виходу з квартири на сходи «чорного» ходу з поновленням попереднього стану сходової клітини.

Наведені у скарзі доводи М. про порушення правил підсудності безпідставні, оскільки цей спір є не адміністративним спором, а спором про право, що виникло із цивільних правовідносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 357, п. 1 ч. 1 ст. 358 ЦПК, розглядаючи справу в порядку провадження у зв’язку з винятковими обставинами, Верховний Суд України має право постановити ухвалу про відхилення скарги і залишення рішення, ухвали без змін, якщо визнає, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на наведене підстав для скасування ухвали Верховного Суду України, якою залишено без змін ухвалу апеляційного суду та рішення суду першої інстанції, не вбачається.

Керуючись ст. 358 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України скаргу М. відхилила: ухвали Верховного Суду України від 1 листопада 2006 р. та Апеляційного суду м. Києва від 1 червня 2004 р. й рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2004 р. залишила без змін.