Додаткова міра покарання у вигляді позбавлення  права займатися підприємницькою діяльністю може бути призначена судом лише за умови, що особа у встановленому законом порядку  одержала дозвіл на заняття підприємницького діяльністю, тобто була суб’єктом такої діяльності

 
Ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 16 січня 2001 р.
(в и т я г)

 

 Вироком Чернігівського обласного суду від 15 листопада 2000 р. А. засуджено за ст. 70 КК із застосуванням ст. 44 КК на два роки шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна; за ч. 3 ст. 148-2 КК із застосуванням ст. 44 КК — на три роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна та з позбавленням на чотири роки права займатися підприємницькою діяльністю. На підставі ст. 42 КК за сукупністю злочинів йому визначено три роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, з позбавленням на чотири роки права займатися підприємницькою діяльністю. Згідно зі ст. 461 КК виконання вироку щодо А. в частині основного покарання відстрочено на два роки зі сплатою штрафу в розмірі 1 тис. 700 грн. у дохід держави.

Цим самим вироком Б. засуджено за ст. 70 КК із застосуванням ст. 44 КК на два роки шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна; за ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 148-2  КК із застосуванням ст. 44 КК – на два роки дев’ять місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна та з позбавленням на чотири роки права займатися підприємницькою діяльністю. На підставі ст. 42 КК за сукупністю злочинів Б. остаточно визначено два роки дев’ять місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, з позбавленням на чотири роки права займатися підприємницькою діяльністю. Згідно зі ст. 461 КК виконання вироку  щодо Б. у частині основного покарання відстрочено на два роки зі сплатою штрафу в розмірі 1 тис. 360 грн. у дохід держави.

Постановлено стягнути з А. та Б. по 154 грн.

60 коп. судових витрат за проведення товарознавчої експертизи, а речові докази — предмети контрабанди та автомобіль — конфіскувати в дохід держави.

А. і Б. визнані винними у контрабанді та ухиленні від сплати податків, учинених за таких обставин.

На початку серпня 2000 р. А. домовився з Б. про те, що останній допоможе йому в переміщенні товарів через митний кордон України поза митним контролем, коли він повертатиметься з території Російської Федерації в Україну (Чернігівська область). 3 серпня 2000 р. А. на автомобілі разом з водієм Г. виїхав у м. Балашиху Російської Федерації, де 4 серпня придбав зубну пасту, шампунь, мило, крем, пінку для вмивання та запасні частини для автомобілів — всього на загальну суму понад 3 тис. доларів США (48 тис. 958 грн.).

6 серпня 2000 р. А. поблизу одного із сіл Городнянського району Чернігівської області за допомогою Б., який показував дорогу в об’їзд митного поста «Сеньківка», ввіз на територію України поза митним контролем закуплені товари на зазначену суму, що більше ніж у 200 разів перевищує встановлений мінімальний розмір заробітної плати.

У результаті вчиненої А. та Б. контрабанди в дохід держави не надійшли обов’язкові платежі в сумі 21 тис. 645 грн., що більше ніж у 1000 разів перевищує неоподаткований мінімумів доходів громадян.

Розглянувши касаційну скаргу засудженого А., в якій він  порушив питання про виключення  з вироку рішення про призначення йому за ч. 3 ст. 1482 КК додаткової міри покарання у вигляді позбавлення на чотири роки права займатися підприємницькою діяльністю і про конфіскацію як речового доказу автомобіля, та перевіривши кримінальну справу, судова колегія  в кримінальних справах Верховного Суду України частково задовольнила її  з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини А. у злочинах, за які його засуджено, підтверджується сукупністю зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказів.

А. визнав, що 6 червня 2000 р. він з метою ухилення від сплати податку за допомогою Б., який показував дорогу в об’їзд митного поста «Сеньківка», на автомобілі ввіз поза митним контролем на територію України закуплені в Російській Федерації товари на суму 48 тис. 958 грн.

Б. також визнав себе винним у пособництві в переміщенні на територію України поза митним контролем товарів, які А. ввозив з Російської Федерації, і підтвердив фактичні обставини вчинених злочинів, як вони викладені у вироку.

Крім показань засуджених вина А. підтверджується також показаннями свідків Г., Б., М., П., протоколами адміністративного затримання, огляду та вилучення автомобіля, в якому знаходилися товари на суму 48 тис. 958 грн., та іншими наведеними у вироку доказами.

Дії А. за ст. 70 та ч. 3 ст. 148-2 КК кваліфіковано правильно.

Основну міру покарання призначено йому з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчинених злочинів, даних про  особу винного та обставин, що пом’якшують його відповідальність. Відповідно до санкцій ст. 70 та ч. 3 ст. 1482 КК А. обгрунтовано призначено додаткову міру покарання у вигляді конфіскації майна, яке є його особистою власністю.

Проте суд без достатніх підстав призначив

А. додаткове покарання у вигляді позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю, оскільки в матеріалах справи немає доказів того, що він у встановленому законом порядку отримував такий дозвіл, тобто був суб’єктом підприємницької діяльності згідно з чинним законодавством. Тому рішення суду про застосування до А. зазначеної додаткової міри покарання підлягає виключенню з вироку.

У зв’язку з наведеною обставиною в порядку, передбаченому ст. 363 КПК, підлягає зміні вирок у цій частині і щодо Б.

Суд обгрунтовано постановив рішення про конфіскацію як речового доказу у справі автомобіля, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, зазначений транспортний засіб є спільною власністю подружжя А. і використовувався засудженим як знаряддя для вчинення контрабанди.

З урахуванням наведеного судова колегія касаційну скаргу засудженого А. частково задовольнила, вирок щодо нього та в порядку, передбаченому

ст. 363 КПК, щодо Б. змінила: виключила рішення про призначення А. за ч. 3 ст. 148-2 КК, а Б. за ч. 6

ст. 19 та ч. 3 ст. 148-2 КК та за сукупністю злочинів, за які їх засуджено, додаткову міру покарання у вигляді позбавлення їх на чотири роки права займатися підприємницькою діяльністю.