Верховний Суд України Верховний Суд України
На першу сторінку Написати листа Пошук Мапа сайту
На першу сторінку Судова практика Рішення у кримінальних справах у порядку виключного провадження 2008 ПИТАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ КК УКРАЇНИ Закон про кримінальну відповідальність Ухвала спільного засідання колегії суддів Судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії Верховного Суду України від 3 жовтня 2008 р. (витяг)<br><I>Постанову суду скасовано, оскільки, перекваліфіковуючи дії засудженої особи при приведенні вироку у відповідність до КК України, суд не звернув уваги на те, що новий закон посилює кримінальну відповідальність за злочин, за вчинення якого особу засуджено</I><br>

Постанову суду скасовано, оскільки, перекваліфіковуючи дії засудженої особи при приведенні вироку у відповідність до КК України, суд не звернув уваги на те, що новий закон посилює кримінальну відповідальність за злочин, за вчинення якого особу засуджено


Ухвала спільного засідання колегії суддів Судової палати у кримінальних справах
і Військової судової колегії Верховного Суду України
від 3 жовтня 2008 р.
(витяг)

Київський міський суд вироком від 18 березня 1999 р. засудив Є. до позбавлення волі: за ч. 3 ст. 142 КК 1960 р. на 12 років з конфіскацією всього майна; за п. “а” ст. 93 КК 1960 р. на 15 років з конфіскацією всього майна; за ч. 2 ст. 17 і п. “г” ст. 93 КК 1960 р. на 14 років.

На підставі ст. 42 КК 1960 р. йому визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з відбуванням перших п’яти років у тюрмі, а решту строку — у виправно-трудовій колонії суворого режиму з конфіскацією всього майна.

Ухвалою Верховного Суду України від 24 червня 1999 р. вирок щодо Є. залишено без зміни.

Рівненський районний суд Рівненської області постановою від 26 грудня 2001 р. задовольнив подання адміністрації виправної колонії про приведення вироку щодо Є. у відповідність до КК та змінив кваліфікацію вчинених ним злочинів, визначену вироком Київського міського суду від 18 березня 1999 р., на ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК.

У апеляційному порядку ця постанова не переглядалася.

У клопотанні засуджений Є. доводив незаконність постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 26 грудня 2001 р. у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Просив цю постанову скасувати, а вирок привести у відповідність до нового кримінального закону.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про часткове задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та викладені у клопотанні доводи, судді Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України дійшли висновку, що клопотання Є. підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У поданні начальника виправної колонії порушувалося питання про перегляд вироку щодо Є. на підставі п. 9 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень КК, згідно з яким передбачалось внесення змін у вироки судів в частині визнання засуджених особливо небезпечними рецидивістами.

Однак Рівненський районний суд Рівненської області, не прийнявши рішення щодо застосування п. 9 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень КК, безпідставно перекваліфікував дії Є. з ч. 3 ст. 142, п. “а” ст. 93, ч. 2 ст. 17 і п. “г” ст. 93 КК 1960 р. на ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, не звернувши увагу на те, що новий закон посилював кримінальну відповідальність за зазначені злочини. Крім того, суд не зазначив, яке покарання він визначив Є.

Даних про визнання Є. особливо небезпечним рецидивістом у матеріалах справи немає, а тому відсутня можливість для задоволення клопотання засудженого в частині приведення вироку щодо нього у відповідність до КК без направлення справи на новий судовий розгляд.

З огляду на викладене, Верховний Суд України постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 26 грудня 2001 р. про приведення вироку судової колегії в кримінальних справах Київського міського суду від 18 березня 1999 р. щодо Є. у відповідність до КК скасував і направив справу на новий судовий розгляд.