Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, не відносяться до публічно-правових, оскільки виникли у зв’язку з укладенням договорів купівлі-продажу нежитлових споруд, а відтак не підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства

25 березня 2009 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Заступника Генерального прокурора України справу за позовом Кириченко Любові Василівни, Профспілкового комітету Відкритого акціонерного товариства “Харківська книжкова фабрика імені М.В. Фрунзе”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Стеді плюс”, Приватного підприємства “Асседо”, третя особа – Державна акціонерна компанія “Українське видавничо-поліграфічне об’єднання”, про визнання дій протиправними та визнання недійсними договорів,

У грудні 2004 р. Кириченко Л.В. як працівник ВАТ “Харківська книжкова фабрика імені М.В. Фрунзе” та Профспілковий комітет цього підприємства звернулися із указаним позовом, в якому просили визнати незаконними та такими, що не відповідають положенням Колективного договору, дії адміністрації ВАТ “Харківська книжкова фабрика імені М.В. Фрунзе” щодо реалізації Концепції спільного розвитку ВАТ “Видавництво “Харків” і ВАТ “Харківська книжкова фабрика імені М.В. Фрунзе” стосовно продажу частини виробничого приміщення фабрики – нежитлових споруд по вулиці Донець-Захаржевського, 6/8 в м. Харкові, загальною площею 16091 кв.м.; визнати недійсними договір купівлі-продажу від 22 листопада 2004 р. вказаних об’єктів нерухомості, укладеного між ВАТ “Харківська книжкова фабрика імені М.В. Фрунзе” й ТОВ “Торговий будинок “Харківський шиферний завод” та договір купівлі-продажу від 26 листопада 2004 р., укладеного між ТОВ “Торговий будинок “Харківський шиферний завод” і ПП “Асседо”; зобов’язати останнє повернути указані об’єкти нерухомості ВАТ “Харківська книжкова фабрика імені М.В. Фрунзе”.

Київський районний суд м. Харкова постановою від 30 травня 2006 р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26 липня 2006 р., в задоволенні позову відмовив у зв’язку з безпідставністю позовних вимог.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 жовтня 2008 р. постановлені у справі рішення залишив без змін.

У скарзі до Верховного Суду України Заступник Генерального прокурора України порушив питання про перегляд за винятковими обставинами зазначеної ухвали Вищого адміністративного суду України, пославшись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, а саме статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) і просив скасувати ухвалені у справі судові рішення та провадження у справі закрити.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.

Розглядаючи справу, суди виходили з того, що спір належить до адміністративної юрисдикції. Проте, з таким висновком погодитися не можна, зважаючи на нижченаведене.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Судами встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв’язку з укладенням між ВАТ “Харківська книжкова фабрика імені М.В. Фрунзе” та ТОВ “Торговий будинок “Харківський шиферний завод” договору купівлі-продажу від 22 листопада 2004 р. за яким було відчужено частину виробничого приміщення фабрики – нежитлових споруд по вулиці Донець-Захаржевського, 6/8 в м. Харкові, загальною площею 16091 кв.м., та договору купівлі-продажу від 26 листопада 2004 р. цього ж об’єкту між ТОВ “Торговий будинок “Харківський шиферний завод” і ПП “Асседо”.

Предметом спору в даній справі є право власності на об’єкти нерухомого майна. Тобто між сторонами існує спір про майнове право, що в свою чергу виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі наведеного та керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Постанову Київського районного суду м. Харкова від 30 травня 2006 р., ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 липня 2006 р. та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2008 р. скасувати, провадження в адміністративній справі закрити, справу направити до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.