Ухвалу Вищого адміністративного суду України скасовано, справу направлено до цього ж суду для вирішення питання про поновлення строку на оскарження, оскільки зазначений суд не дав належної оцінки та не спростував доводи скаржника про те, що він не зміг вчасно реалізувати своє право на подання касаційної скарги

20 квітня 2010 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши в порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Підріза І.А. справу за його позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про визнання протиправною відмови, зобов’язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, встановила:

Ухвалою від 15 липня 2009 р. Вищий адміністративний суд України залишив без задоволення заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та без розгляду касаційну скаргу Підріза І.А. на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2007 р.

Ухвалу суду касаційної інстанції мотивовано тим, що скаржник пропустив установлений законом процесуальний строк для подання скарги, а наведені в ній обставини не свідчать про поважність причин такого пропуску.

У скарзі до Верховного Суду України Підріз І.А., пославшись на порушення норм процесуального права, просив переглянути за винятковими обставинами і скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України та направити справу до цього ж суду для вирішення питання про поновлення строку на оскарження.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

У ч. 2 ст. 212 КАС установлено, що касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця ¹ після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС — з дня складення постанови в повному обсязі.

У ч. 3 ст. 212 КАС вказано, що касаційна скарга, подана після закінчення строку, встановленого ч. 2 цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд касаційної інстанції за заявою особи, яка подала таку скаргу, не знайде підстав для поновлення строку.

Вищий адміністративний суд України, залишаючи без задоволення заяву позивача про поновлення строку на касаційне оскарження, виходив із того, що, причини, наведені останнім, не є поважними, оскільки позивач був присутнім у судовому засіданні, йому було оголошено судове рішення та роз’яснено строки і порядок оскарження цього рішення до суду касаційної інстанції.

З обґрунтованістю такого висновку погодитися не можна.

Для подання касаційної скарги відповідно до вимог ст. 213 КАС необхідно не лише бути обізнаним зі змістом резолютивної частини оскаржуваного рішення для виконання вимог п. 4 ч. 1 цієї статті, але й додати копії такого рішення в повному обсязі з метою дотримання припису ч. 5 тієї самої статті. Обов’язку додавати до касаційної скарги, зокрема, копії оскаржуваних судових рішень кореспондує право осіб, які беруть участь у справі, на одержання цих копій у суді (п. 9 ч. 2 ст. 49 КАС).

Як свідчать матеріали справи, копію постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2007 р. (повний текст якої було виготовлено 22 жовтня цього ж року) Підріз І.А. отримав у суді першої інстанції 22 листопада 2007 р., після неотримання відповіді від суду апеляційної інстанції на його заяву від 21 листопада 2007 р. 11 грудня 2007 р. позивач подав касаційну скаргу із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на отримання ухвали суду апеляційної інстанції лише 22 листопада цього ж року.

Касаційний суд не дав належної оцінки цим обставинам і не спростував доводи позивача про те, що він не зміг вчасно реалізувати своє право на подання касаційної скарги з поважних причин.

Враховуючи викладене, ухвала Вищого адміністративного суду України підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції для вирішення питання про поновлення строку на оскарження.

Керуючись статтями 241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу Підріза І.А. задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2009 р. скасувати, справу направити до цього ж суду для вирішення питання про поновлення строку на оскарження.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.

¹ Зазначена норма була чинною на час розгляду справи.