Відповідно до частин 1, 3 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну силу у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Судові рішення змінено, оскільки суд призначив покарання особі, засудженій за злочин, передбачений ч. 3 ст. 215 КК України 1960 р., без урахування зазначених вимог кримінального закону, на що не звернула увагу апеляційна інстанція, перевіряючи цю справу в апеляційному порядку

За вироком суду І.С. визнано винуватим і засуджено за те, що він 8 грудня 1995 р. приблизно опівночі, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи належним йому автомобілем, в момент погіршення видимості у напрямку руху, порушив вимоги пунктів 1.3, 1.4, 2.1, 2.8, 12.1, 12.2, 19.2 Правил дорожнього руху, виїхав на праве узбіччя, де сталося зіткнення автомобіля з деревом. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля І.Б. та малолітня Б.Ю. отримали тілесні ушкодження, від яких настала їх смерть.

Апеляційний суд Львівської області ухвалою від 23 лютого 2007 р. вирок щодо І.С. залишив без змін.

Заступник прокурора Львівської області, як видно зі змісту клопотання, порушив питання про зміну судових рішень щодо І.С. у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Він вважав, що суд необґрунтовано призначив І.С. додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк п’ять років, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 55 КК це покарання може бути призначене лише на строк від одного до трьох років. Відповідно до санкції ч. 3 ст. 286 цього ж Кодексу, за якою засуджено І.С., максимальна межа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами становить три роки.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, зазначені в клопотанні, судді Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшли висновку, що воно підлягає задоволенню.

Як убачається з вироку, дії І.С. кваліфіковані за ч. 3 ст. 215 КК в редакції Закону від 28 грудня 1960 р., що була чинна на час вчинення злочину, та йому призначено покарання за цей злочин у виді восьми років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на п’ять років. Проте таке рішення суду не відповідає вимогам кримінального закону.

Санкція ч. 3 ст. 286 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, тоді як санкція ч. 3 ст. 215 КК 1960 р. передбачала покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п’ятнадцяти років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до п’яти років або без такого.

Отже, новий кримінальний закон 2001 р., що діяв на час постановлення вироку 6 жовтня 2006 р., пом’якшував кримінальну відповідальність І.С. в частині призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, а отже, мав зворотну дію в часі, оскільки відповідно до частин 1, 3 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну силу у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Визначаючи розмір додаткового покарання, яке належало призначити І.С., суд мав виходити з вимог ч. 3 ст. 74 КК, відповідно до якої призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону, а отже, призначене І.С. судом за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 215 КК 1960 р., додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами підлягає зниженню до трьох років.

Оскільки Апеляційний суд Львівської області не виправив цю помилку місцевого суду, ухвала апеляційного суду, як і вирок, визнані такими, що підлягають зміні.

З урахуванням зазначеного колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України ухвалила рішення про зміну вироку Сокальського районного суду Львівської області від 6 жовтня 2006 р. та ухвали Апеляційного суду Львівської області від 23 лютого 2007 р. щодо І.С.

Ухвалено знизити призначене І.С. за ч. 3 ст. 215 КК 1960 р. додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами від п’яти до трьох років та вважати його засудженим за ч. 3 ст. 215 КК 1960 р. на вісім років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.