Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на постанову Вищого господарського суду України від 19.04.2005 р. у справі за позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Одесагаз” до Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”; третя особа – “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” про стягнення 4591248, 38 грн.,

У липні 2004 р. ВАТ “Одесагаз” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до ДК “Укртрансгаз” про стягнення 4592348, 38 грн. зайво перерахованих грошових коштів.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що ДК “Укртрансгаз” надало послуги по транспортуванню природного газу магістральними газопроводами у січні-лютому 2000 р. ДК “Газ України”, а не ВАТ “Одесагаз”, оскільки саме ДК “Газ України” був постачальником газу населенню у цей період. Під час розгляду справи позивач змінив предмет позову і просив зобов’язати відповідача підписати додаткові акти сторно на виконання послуг з транспортування природного газу для потреб населення в обсязі 129271, 659 тис. куб.м на суму 4033275 грн. за січень-лютий 2000 р., складених і підписаних ДК ТД “Газ України” і ВАТ “Одесагаз”.
Відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що відповідно до п. 5 Постанови КМУ від 28.11.1999 р., № 2184 “Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом у 2000 році” та Наказу НАК “Нафтогаз України” № 324 від 20.12.1999 р. забезпечення населення природним газом у 2000 році здійснювалося з ресурсів ДК ТД “Газ України”, проте безпосередню реалізацію природного газу населенню здійснювали обл(міськ)гази, в тому числі позивач – для потреб населення Одеської області.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.10.2004 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2005 р. та постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2005 р. позов задоволено. Зобов’язано ДК “Укртрансгаз” підписати додаткові акти виконання послуг з транспортування газу (сторно) для потреб населення за січень-лютий 2000 р.. Суди виходили з того, що оскільки ВАТ “Одесагаз” не був постачальником природного газу населенню Одеської області у січні та лютому 2000 р. в обсязі 68877, 022 тис. куб м та 60 394, 639 тис. куб. м то зазначені обсяги не належали позивачу і у останнього відсутні підстави для оплати послуг з транспортування вказаних обсягів природного газу в січні-лютому 2000 р..
07.07.2005 р. Верховним Судом України за касаційною скаргою ДК “Укртрансгаз” порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 19.04.2005 р. Скарга мотивується неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та невідповідністю постанови Конституції України.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Залишаючи без змін судові рішення у справі Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що у січні та лютому 2000 р. позивач не здійснював реалізації населенню природного газу і у нього відсутні підстави для оплати послуг з транспортування природного газу у вказаний період, а оскільки підставою для проведення розрахунків між сторонами є акти здачі-приймання виконаних робіт то .відповідач зобов’язаний підписати додаткові акти (сторно) виконання послуг з транспортування природного газу в січні в обсязі 68877, 022 тис. куб. м , а в лютому – 60394, 639 тис. куб. м.

З такими висновками погодитись не можна з наступних підстав.

Постановою КМУ від 28.11.1999 р. № 2184 затверджено Порядок забезпечення галузей національної економіки і населення природним газом у 2000 р. (далі – Порядок). Пунктом 8 Порядку передбачено, що газотранспортні та газорозподільчі підприємства НАК “Нафтогаз України” та ДКП “Київгаз” забезпечують транспортування природного газу згідно з порядком використання газотранспортної системи за договорами із споживачами газу та обласними філіями дочірньої компанії “Торговий дім “Газ України” НАК “Нафтогаз України”.
Відповідно до п. 2.4, 6 Наказу НАК “Нафтогаз України” від 20.12.1999 р., № 324 реалізацію газу населенню здійснюють ВАТ з газопостачання та газифікації (обл(міськ)гази) шляхом закупівлі його у ДК ТД “Газ України” на підставі відповідних договорів.
Таким чином, зазначеними нормативними актами визначено, що порядок транспортування природного газу, його придбання і реалізацію для потреб населення здійснюється шляхом укладання прямих договорів.
Господарськими судами встановлено, що 12.01.2000 р. між ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” (Виконавець) і ЗАТ “Одесагаз” (Замовник) укладено договір № 3-18 на транспортування природного газу (далі – Договір “ 3-18). Пунктом 1.1 Виконавець зобов’язався здійснити транспортування природного газу замовника по газотранспортній системі до газорозподільчих станцій (ГРС), а Замовник зобов’язується оплатити послуги по транспортуванню газу. Послуги по транспортуванню газу оформлюються Замовником і Виконавцем актами здачі-приймання транспортних послуг, які є підставою для проведення розрахунків.
Виконавець свої зобов’язання виконав. Протягом січня-лютого 2000 р. надав Замовнику послуги по транспортуванню газу, про що свідчать підписані сторонами акти прийому-передачі від 31.01.2000 р. та 29.02.2000 р.
Задовольняючи позов і зобов’язуючи Відповідача підписати додаткові акти виконання послуг з транспортування газу (сторно) підписаних ДК ТД “Газ України” і ВАТ “Одесагаз” за січень-лютий 2000 р., суди не звернули увагу, що підставою складання цих актів стала домовленість між ВАТ “Одесагаз” і Одеською філією ДК ТД “Газ України” (далі – Одеська філія) про переоформлення на Одеську філію спожитих обсягів природного газу населенням у січні-лютому 2000 р., з якою ДК “Укртрансгаз” у договірних відносинах не перебуває.
Крім того, у ст. 16 ЦК України міститься перелік способів цивільних прав та інтересів, згідно з якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права та інтересу.
Суди всіх інстанцій не встановили, чи відповідає предмет спору у даній справі зазначеним способам захисту прав та інтересів Позивача і не вирішили питання щодо підвідомчості спору.
За таких обставин, незаконні судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 111¹⁷ – 111¹⁹ Господарського процесуального кодексу України, Судова палата

касаційну скаргу ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 19.04.2005 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2005 р. та рішення господарського суду м. Києва від 21.10.2004 р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.