Застосування до засудженого ст. 69 КК України при призначенні кримінального покарання визнано обґрунтованим, оскільки засуджений визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому та добровільно відшкодував у повному обсязі заподіяну потерпілому матеріальну шкоду

Луцький міськрайонний суд Волинської області вироком від 18 травня 2007 р. засудив М.Р. за ч. 2 ст. 186 КК на чотири роки позбавлення волі.

Цим вироком засуджено також К., касаційне подання щодо якого не внесено.

М.Р. визнано винним у тому, що 11 листопада 2006 р. він, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою з К., застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого М.В., відкрито викрав у нього гаманець із грішми та мобільний телефон, заволодівши майном на загальну суму 1 тис. 51 грн.

Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 17 липня 2007 р. зазначений вирок змінив: на підставі ст. 69 КК призначив М.Р. за ч. 2 ст. 186 цього Кодексу покарання у виді двох років позбавлення волі.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, порушив питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону. При цьому він послався на те, що суд, пом’якшуючи М.Р. покарання, недостатньо врахував тяжкість вчиненого засудженим злочину та його особу і належним чином не мотивував рішення про застосування до нього ст. 69 КК.

Перевіривши матеріали справи та наведені в касаційному поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що подання задоволенню не підлягає з таких підстав.

Правильність висновків апеляційного суду про доведеність винності засудженого М.Р. та про кваліфікацію його дій у касаційному поданні не оспорювалася.

Доводи прокурора щодо необґрунтованості зміни судом апеляційної інстанції вироку в частині призначення М.Р. міри покарання із застосуванням ст. 69 КК є непереконливими.

Згідно з вимогами ст. 69 КК за наявності декількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті цього Закону.

Із мотивувальної частини ухвали апеляційного суду вбачається, що, змінюючи вирок щодо М.Р., цей суд урахував обставини, що пом’якшують покарання, а саме те, що засуджений визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував потерпілому в повному обсязі матеріальну шкоду. Враховуючи ці обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також незадовільний стан здоров’я М.Р. та наявність на його утриманні малолітньої дитини, колегія суддів визнала рішення суду апеляційної інстанції про пом’якшення засудженому покарання вмотивованим і таким, що відповідає вимогам статей 65, 69 КК.

За таких обставин колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, відмовила.