Вищий господарський суд України, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог про визнання права власності на павільйон-кіоск, не врахував положень ст. 181 ЦК України про належність до нерухомого майна лише тих об’єктів, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни їх призначення, і положень цієї ж норми та п. 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності тільки на об’єкти нерухомого майна
У травні 2008 р. господарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дубенчанка» (далі — ТОВ) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Дубенської міської ради (далі — Міськрада), який в подальшому доповнило та змінило.
Остаточно ТОВ просило визнати за ним право власності на нерухоме майно — торговельний павільйон-кіоск «Сніжинка», введений в експлуатацію 1990 р., розміщений за адресою: м. Дубно, майдан Незалежності, 9, площа забудови 0,0025 га (далі — кіоск «Сніжинка»), та на земельну ділянку, яка зайнята цим кіоском і необхідна для його обслуговування; визнати недійсним рішення Міськради від 22 лютого 2008 р. № 1187 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації з надання земельної ділянки у власність об’єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Садиба» (далі — рішення Міськради № 1187) в частині надання дозволу об’єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Садиба» (далі — ОСББ) на виготовлення технічної документації з надання земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель площею 0,02 га за адресою: м. Дубно, майдан Незалежності, 9.
У червні 2008 р. Міськрада подала зустрічний позов до ТОВ про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності площею 0,0025 га, що розташована на майдані Незалежності в м. Дубно (біля будинку № 9), про зобов’язання звільнити зазначену земельну ділянку шляхом демонтажу малої архітектурної форми за власні кошти. До участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСББ.
Справа розглядалася судами вдруге.
Господарський суд Рівненської області рішенням від 21 квітня 2009 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 червня 2009 р., позов ТОВ задовольнив: визнав недійсним рішення Міськради № 1187 в частині надання дозволу ОСББ на виготовлення зазначеної вище технічної документації; визнав за ТОВ право власності на нерухоме майно (кіоск «Сніжинка») і на земельну ділянку площею 0,016 га на майдані Незалежності в м. Дубно, зайняту під зазначений кіоск та необхідну для його обслуговування. У задоволенні зустрічного позову Міськради відмовлено.
Вищий господарський суд України постановою від 5 листопада 2009 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30 червня 2009 р. скасував частково, а рішення Господарського суду Рівненської області від 21 квітня 2009 р. змінив, задовольнивши позов ТОВ частково: визнав за ТОВ право власності на кіоск «Сніжинка»; визнав недійсним рішення Міськради № 1187 в частині надання дозволу ОСББ на виготовлення зазначеної вище технічної документації; у частині позовних вимог про визнання за ТОВ права власності на земельну ділянку площею 0,016 га на майдані Незалежності в м. Дубно, а також у задоволенні зустрічного позову Міськради відмовив.
Колегія суддів Верховного Суду України ухвалою від 28 січня 2010 р. за касаційною скаргою Міськради порушила провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 5 листопада 2009 р.
У касаційній скарзі Міськрада просила скасувати зазначену постанову Вищого господарського суду України та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав її невідповідності рішенням Верховного Суду України та Вищого господарського суду України з питань застосування норм матеріального права, неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Господарські суди встановили, що в процесі приватизації державного майна 20 грудня 2005 р. між товариством покупців—членів трудового колективу Дубенського державного комерційного виробничо-торговельного підприємства громадського харчування «Дубенчанка» (далі — підприємство «Дубенчанка») та представництвом Фонду державного майна України в м. Дубно було укладено нотаріально посвідчений договір № 32 купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу кафе «Українські страви» підприємством «Дубенчанка», що знаходиться за адресою: м. Дубно, вул. Замкова, 1 на земельній ділянці площею 0,04 га.
Згідно з додатком № 1 до акта приймання-передачі майна та приміщення цілісного майнового комплексу підприємства «Дубенчанка» від 29 квітня 1996 р. № 23 до складу основних фондів цілісного майнового комплексу, що приватизувався (по вул. Замковій, 1 у м. Дубно), увійшла будівля кафе «Українські страви» з підсобним приміщенням, кіоск, холодильна камера, три холодильних прилавки, електронагрівач та холодильний агрегат.
У подальшому підприємство «Дубенчанка» було перетворене шляхом зміни організаційно-правової форми та перейменування в ТОВ, яке стало правонаступником усіх його прав і обов’язків.
Міськрада рішенням від 29 грудня 2005 р. № 1543 земельну ділянку площею 0,016 га на майдані Незалежності в м. Дубно, на якій розташований кіоск «Сніжинка», включила в перелік ділянок, які підлягають продажу, а зацікавленим землекористувачам надала право на виготовлення технічної документації та проведення експертної грошової оцінки землі для влаштування дитячого кафе.
Міськрада рішенням № 1187 надала дозвіл ОСББ на виготовлення технічної документації з надання земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування будинку та господарських будівель площею 0,0433 га за адресою: м. Дубно, майдан Незалежності, 9.
Розмір та конфігурація цієї земельної ділянки частково накладається на земельну ділянку, проект відведення якої розроблено ТОВ на виконання рішення Міськради від 29 грудня 2005 р.
Вищий господарський суд України погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог ТОВ. Він також вважав, що право власності позивача на кіоск «Сніжинка» як на об’єкт нерухомого майна, зданий в експлуатацію у 1990 р., підтверджується договором купівлі-продажу державного майна при викупі від 20 грудня 1995 р., актом приймання-передачі від 29 квітня 1996 р. та свідоцтвом про право власності від 5 травня 1996 р. Не може вважатися законним рішення Міськради № 1187 в частині надання дозволу ОСББ на виготовлення технічної документації з надання земельної ділянки у власність для будівництва й обслуговування будинку та господарських будівель площею 0,02 га за адресою: м. Дубно, майдан Незалежності, 9, оскільки частина зазначеної площі надана ОСББ за рахунок земель, які перебувають у фактичному користуванні ТОВ, проте це товариство не оформило таке право в установленому порядку, що свідчить про порушення органом місцевого самоврядування вимог ст. 153 ЗК.
Проте погодитися з таким висновком судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій не можна з таких підстав.
Відповідно до вимог статей 43, 38, 43 ГПК господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, та оцінює докази після всебічного, повного й об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Висновок судів про те, що кіоск «Сніжинка» є об’єктом, зданим в експлуатацію у 1990 р., взагалі не підтверджений матеріалами справи.
Висновок про те, що кіоск «Сніжинка» належить до категорії нерухомого майна, суд зробив на підставі «Технічного звіту про стан конструкцій торговельного павільйону «Сніжинка», проведеного Державним науково-дослідним та проектно-вишукувальним інститутом «НДІпроектреконструкція» 3 червня 2008 р. на замовлення ТОВ.
У цьому технічному звіті зазначено, що кіоск влаштований на підмурівці зі звичайної глиняної цегли висотою 40 см, яка заглиблена в землю на 5—10 см. Огороджуючими конструкціями кіоску є металеві профілі, обшиті зовні металевими листами, із внутрішньої сторони — ДСП.
Зазначені обставини та положення ст. 181 ЦК про належність до нерухомого майна лише тих об’єктів, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни їх призначення, суд не врахував та належним чином не дослідив обставини щодо наявності у спірного кіоску ознак об’єкта нерухомого майна.
Погодившись із доводами представника ТОВ, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про підтвердження права власності товариства на кіоск «Сніжинка», розміщений за адресою: м. Дубно, майдан Незалежності, 9, як на об’єкт нерухомого майна договором купівлі-продажу державного майна при викупі від 20 грудня 1995 р., актом приймання-передачі від 29 квітня 1996 р. і свідоцтвом про право власності від 5 травня 1996 р. та при цьому не встановили, за захистом якого порушеного права згідно з вимогами ст. 16 ЦК і ст. 20 ГК за таких обставин звернувся позивач.
Відповідно до зазначених документів кіоск був переданий підприємству «Дубенчанка», що знаходиться за адресою: м. Дубно, вул. Замкова, 1 на земельній ділянці 0,04 га.
При вирішенні спору суди не звернули увагу на те, що в користуванні підприємства «Дубенчанка» згідно з рішенням Міськради від 27 липня 1993 р. № 69 будь-якої іншої земельної ділянки, в тому числі й на майдані Незалежності в м. Дубно, не було.
Згідно з рішенням Міськради від 31 січня 2003 р. «Про перелік земельних ділянок, що підлягають продажу в 2003 році» (зі змінами та доповненнями від 24 жовтня 2003 р. № 587) ТОВ «Дубенчанка» для обслуговування кафе «Дубенчанка» було продано земельну ділянку площею 0,0398 га, яка розташована по вул. Замковій, 1 (тепер — Замкова, 19).
Кіоск, який є предметом спору, що розглядається, розташований на земельний ділянці за адресою: м. Дубно, майдан Незалежності, 9.
Відповідно до схематичного плану кварталу № 71 м. Дубно за 1953 р. земельна ділянка загальною площею 436,7 м2, в межах якої розміщений кіоск «Сніжинка», була закріплена за жилим будинком № 9 на майдані Незалежності (колишня вул. Ясна, 1), який належить до будинкоуправління № 1. У матеріалах справи відсутні дані про вилучення зазначеної земельної ділянки.
Тому висновок судів про те, що за кіоском «Сніжинка» закріплена земельна ділянка на майдані Незалежності площею 0,01 га, де розташований спірний кіоск, є передчасним та не ґрунтується на наданих сторонами доказах.
Розглянувши спір, суди на порушення вимог статей 43, 38, 43 ГПК не встановили, чи є тотожними спірний кіоск та кіоск, що перейшов до позивача за основним позовом у процесі приватизації державного майна.
У ст. 181 ЦК встановлено, що права власності на об’єкти нерухомого майна підлягають державній реєстрації.
Згідно з п. 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (в редакції, чинній на час розгляду справи), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. № 7/5, державній реєстрації підлягає право власності тільки на об’єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію в установленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим бюро технічної інвентаризації, яке проводить реєстрацію права власності на ці об’єкти. Тимчасові споруди та споруди, не пов’язані фундаментом із землею, не підлягають реєстрації.
У матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи, що підтверджують державну реєстрацію такої нерухомості.
Заперечуючи проти пред’явлених позовних вимог ТОВ, представники Міськради та ОСББ вказували на те, що на майдані Незалежності у м. Дубно розташована мала архітектурна форма — кіоск, що відповідно до державних будівельних норм виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаменту, який встановлений без належного дозволу, отримання якого передбачено Типовими правилами розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13 жовтня 2000 р. № 227, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2000 р. за № 755/4976.
Суди першої та апеляційної інстанцій, неповно з’ясувавши обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не встановили, чому право власності ТОВ на кіоск «Сніжинка» не зареєстровано згідно з чинним законодавством.
Вищий господарський суд України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення та перевіряючи правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, не звернув увагу на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального й процесуального права та сам допустив порушення вимог статей 1117, 11110 ГПК, залишивши в силі постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30 червня 2009 р. та рішення Господарського суду Рівненської області від 21 квітня 2009 р., висновки яких не підтверджені матеріалами справи.
З огляду на наведене Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, керуючись статтями 11117—11120 ГПК, касаційну скаргу Міськради задовольнила: постанови Вищого господарського суду України від 5 листопада 2009 р. і Львівського апеляційного господарського суду від 30 червня 2009 р. та рішення Господарського суду Рівненської області від 21 квітня 2009 р. скасувала, а справу передала на новий розгляд до суду першої інстанції.