В силу приписів ст. 440 ЦК УРСР шкода, заподіяна особі, майну громадянина, або організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду. Обов’язок заподіювача шкоди відшкодувати її потерпілому не пов’язується з порушенням умов договору, а виникає із заподіяння позадоговірної шкоди.

21 червня 2005 р.

м. Київ

головуючого	Барбари В.П.,
суддів:	Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І.,
	Лилака Д.Д., Новікової Т.О.,
за участі представників:	Ш., Х.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль” на постанову Вищого господарського суду України від 29 березня 2005 р. у справі №12/298 за позовом акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль” до товариства з обмеженою відповідальністю “Політрейд”, товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомбінат “Граніт” про стягнення 634 500 грн.,

У серпні 2002 р. акціонерний поштово-пенсійний банк “Аваль” (далі - АППБ “Аваль”) звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Політрейд” (далі – ТОВ “Політрейд”), товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомбінат “Граніт” (далі – ТОВ “Агрокомбінат “Граніт”) про відшкодування 634 500 грн. збитків.

В обґрунтування вимог позивач вказував на те, що ТОВ “Агрокомбінат “Граніт” за договором купівлі-продажу реалізувало ТОВ “Політрейд” цукор-пісок, який перебував у заставі, згідно із договорами застави від 23 листопада 2000 р., 17 жовтня 2001 р., від 24 жовтня 2001 р. та 1 листопада 2001 р., укладеними між ТОВ “Агрокомбінат “Граніт” та АППБ “Аваль” з метою забезпечення повернення кредиту ТОВ “Агрокомбінат “Граніт” за кредитним договором, укладеним з позивачем. Вважаючи, що неправомірні дії відповідачів позбавили Банк можливості задовольнити свої вимоги по кредитному договору за рахунок застави, керуючись ст. 17 Закону України “Про заставу”, просили про задоволення позовних вимог.

ТОВ “Політрейд” позов не визнало, заперечуючи проти наведених вимог вказувало на те, що посилання позивача на реалізацію ТОВ “Політрейд” згаданого цукру-піску було безпідставним і доказів про незаконну реалізацію цукру АППБ “Аваль” не надано.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27 вересня 2004 р. позов задоволено, стягнуто солідарно з ТОВ “Політрейд” та ТОВ “Агрокомбінат “Граніт” на користь АППБ “Аваль” 634 500 грн. в рахунок відшкодування збитків. Постановлене судове рішення мотивовано тим, що ст.ст. 161, 162, 209 Цивільного кодексу УРСР передбачають, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок Закону, акта планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання і одностороння заміна умов договору не допускаються, умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язання, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2004 р. зазначене рішення змінено. Ухвалено стягнути із ТОВ “Агрокомбінат “Граніт” на користь АППБ “Аваль” 634 500 грн. заподіяної шкоди, а в задоволенні позову до ТОВ “Політрейд” відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 29 березня 2005 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2004 р. залишено без змін.

В основу постанови апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України покладено висновки про те, що ТОВ “Політрейд” не є боржником АППБ “Аваль”, а Банк не є кредитором по відношенню до ТОВ “Політрейд” і між ними не було і немає ніяких договірних чи інших, встановлених законом зобов’язань. Разом з тим, у матеріалах справи є наданий АППБ “Аваль” розрахунок заборгованості за кредитним договором №36 від 22 листопада 2000 р., що є підтвердженням неправомірної поведінки ТОВ “Агрокомбінат “Граніт” по невиконанню договірних зобов’язань в межах заявленого позову та на підставі ст. 203 ЦК 1963 р. і ст. 623 ЦК України.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 29 березня 2005 р. з підстав неправильного застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

26 травня 2005 р. Верховним Судом України за касаційною скаргою АППБ “Аваль” порушено провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 29 березня 2005 р..

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймались судами в процесі їх розгляду, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування заявленого позову АППБ “Аваль” посилався на порушення відповідачами ст.17 Закону України “Про заставу” та ст.203 Цивільного кодексу УРСР.

Однак відповідно до вимог ст. 203 ЦК 1963 р. у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання перед кредитором, обов’язок по відшкодуванню завданих збитків покладається на боржника.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, в договірних стосунках АППБ “Аваль” перебував не з ТОВ “Політрейд”, а з ТОВ “Агрокомбінат “Граніт”, яке і повинно відшкодовувати завдані кредитору збитки.

Що стосується посилань в касаційній скарзі на ст. 440 Цивільного кодексу УРСР, то дана правова норма врегульовує правовідносини, які виникають із заподіяння позадоговірної шкоди.

Відповідно до пункту 1 статті 111¹⁸ ГПК України, Верховний Суд України за результатами розгляду справи має право залишити постанову без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення коли суд визнає, що постанова Вищого господарського суду України ухвалена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного, Судова палата не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись статтями 111¹⁷ – 111²⁰ ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу АППБ “Аваль” залишити без задоволення, а постанову Вищого господарського суду України від 29 березня 2005 р. – без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.