Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні 27 червня 2006 р. в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого Г. на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 5 серпня 2005 р.,

вироком Дружківського міського суду Донецької області від 1 червня 2005 р.

Г., 1961 р. народження, не судимого, -
засуджено:
- за ч.2 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків строком на 2 роки;
- за ч.2 ст. 366 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків строком на 2 роки;
- за ч. 4 ст. 190 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1\4 частини належного йому майна;
- за ч.1 ст. 209 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно господарських обов’язків строком на 2 роки, з конфіскацією 1\4 частини належного йому майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів Г. призначено остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків строком на 3 роки, з конфіскацією 1\2 частини належного йому майна.

Г. засуджено за те, що він, працюючи на посаді директора і будучи засновником ПП “Інтерлитмаш”, зловживаючи своїм службовим становищем з корисливих мотивів, склав договір №17 від 21 липня 2004 р., відповідно до якого приватне підприємство “Гринвич” бере на себе зобов’язання продати ПП “Інтерлитмаш” паливно-мастильні матеріали, при цьому вніс в офіційний документ завідомо неправдиві дані щодо директора ПП “Інтерлитмаш”, підписав договір, підробивши підпис свого знайомого К., завірив завідомо підроблений договір печаткою, вказавши фіктивну адресу ПП “Інтерлитмаш”.

Після цього, 21 липня 2004 р. з метою заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, передав фіктивний договір директору ПП “Гринвич” К., яка, не знаючи про фіктивність документу, підписала договір і завірила його печаткою.

23 липня 2004 р. Г. з метою заволодіння майном власноруч оформив фіктивне доручення на отримання товарно–матеріальних цінностей від імені К., передав його директору ПП “Гринвич” К.Г., яка згідно накладної №1 від 22 липня 2004 р. поставила ПП “Інтерлитмаш” 28483 л. дизельного пального на загальну суму 54972 грн., оплату за яке ПП “Інтерлитмаш” не провадило, чим ПП “Гринвич” було заподіяно матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.

У той же день Г. з метою створення видимості правомірності використання дизельного пального від імені ПП “Інтерлитмаш” склав фіктивні документи, за якими нібито дизельне паливо на суму 50984,57 грн. поставлено ПВП “Протех”.

У той же день Г., як приватний підприємець поставив 28483 літрів дизельного пального ПВП “Протех”, а одержаною сумою оплати за пальне в розмірі 50984,57 грн. розпорядився на власний розсуд.

В апеляційному порядку вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд, оскільки, апеляційна інстанція порушила його право на захист, розглянула справу без його участі, не зважаючи на те, що він заздалегідь звернувся до суду з проханням про відкладення розгляду його апеляцій у зв’язку з хворобою.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність скасування ухвали апеляційної інстанції у зв’язку з порушенням права засудженого на захист, перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що кримінальна справа відносно Г. за його апеляцією розглядалася апеляційним судом донецької області 5 серпня 2005 р.

Напередодні, 4 серпня 2005 р. Г. звернувся через канцелярію суду з письмовою заявою, в якій заявив клопотання про перенесення розгляду справи за його апеляцією у зв’язку з захворюванням, наполягаючи на розгляді справи з його участю.

Однак апеляційна інстанція не вирішила клопотання засудженого і розглянула його апеляцію без його участі, чим порушила його право на захист, зокрема, передбачене ст.. 358 КПК України право засудженого на участь у розгляді справи за його апеляцією.

Керуючись ст. ст. 394, 395 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу засудженого Г. задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 5 серпня 2005 р. відносно Г., а кримінальну справу направити на новий апеляційний розгляд.