Ненадання підсудному права виступити у судових дебатах, відповідно до п. 13 ст. 370 КПК України потягло скасування вироку

Вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 12 липня 2007 р. М. засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 119 КК до 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Згідно п. «ж» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 р. засудженого звільнено від призначеного покарання.

В апеляційному порядку даний вирок не переглядався.

За вироком суду М. визнано винним у тому, що він 8 квітня 2007 р., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, під час сварки з К. умисно, з метою помсти за образливі висловлювання на його адресу завдав потерпілому декілька ударів у обличчя, заподіявши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

Від отриманих ударів К. не втримався на ногах і впав з висоти власного росту на бетонну доріжку біля будинку, вдарившись об неї головою, в результаті чого отримав ушкодження голови, від яких сталася його смерть.

У касаційному поданні прокурор вказував на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, зазначав, що за наявності суперечливих доказів у справі суд у вироку не обґрунтував чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Вважав, що кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 125 КК є помилковою, оскільки в процесі побиття потерпілого засуджений застосував таке насильство, яке призвело до його смерті. Крім того, на думку прокурора, вирок підлягав скасуванню також у зв’язку з порушенням права засудженого на захист, зокрема, йому не надано можливості виступити в судових дебатах. У зв’язку із викладеним просив вирок суду щодо М. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі потерпіла К.Н. просила скасувати вирок суду, а справу направити на нове розслідування, оскільки, на її думку, не були засуджені всі особи, які причетні до вбивства її сина. Зазначала, що матеріали справи було сфальсифіковано, висновки суду суперечать фактичним обставинам справи. Крім того, вважала, що дії засудженого необхідно кваліфікувати як умисне вбивство.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в поданні та скарзі доводи, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню повністю, а касаційна скарга — частково з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК підставою для скасування або зміни вироку є істотне порушення кримінально-процесуального закону.

Згідно зі ст. 370 КПК істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Матеріалами справи встановлено, що суд не надав підсудному М. права виступити в судових дебатах, що є безумовною підставою, передбаченою п. 13 ст. 370 КПК, для скасування вироку.

Крім того, суд в порушення вимог ст. 334 КПК, не дав належної оцінки показанням М. на досудовому слідстві щодо обставин бійки між ним та потерпілим К., показанням свідків, іншим матеріалам справи, не з’ясував причин наявності істотних суперечностей, які містяться в цих доказах, для підтвердження чи спростування всіх тих обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України скасувала вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 12 липня 2007 р. щодо М., а кримінальну справу направила на новий судовий розгляд