Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) — це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов’язання, яке визначене договором.
Ухвалюючи рішення про стягнення індексу інфляції, суд на порушення вимог ст. 213 ЦПК України не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не обґрунтував, чому до правовідносин, які є деліктними, необхідно застосовувати відповідальність за порушення грошового зобов’язання

У березні 2006 р. С., звернувшись до суду з позовом до З., комунального підприємства «Управління житлового господарства» (далі — КП) про відшкодування майнової та моральної шкоди, зазначила, що 10 березня 2006 р. було залито водою її квартиру. Причиною залиття стало те, що тріснув шаровий кран холодного водопостачання у квартирі відповідача З., який мешкає поверхом вище.

Оскільки кран неякісно встановили працівники КП, С. просила стягнути з відповідачів солідарно 5 тис. 523 грн 60 коп. на відшкодування майнової шкоди, 5 тис. грн — моральної шкоди, 2 тис. 204 грн 54 коп. — суми індексу інфляції, 7 тис. грн — витрат на правову допомогу та витрати за проведення експертизи.

Дарницький районний суд м. Києва рішенням від 8 жовтня 2009 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2010 р., позов задовольнив частково: постановив стягнути із З. та КП 5 тис. 523 грн 60 коп. на відшкодування майнової шкоди, 1 тис. грн — моральної шкоди, 2 тис. 204 грн 54 коп. — суми індексу інфляції, 464 грн 45 коп. — витрат на правову допомогу та 497 грн 4 коп. — витрат за проведення експертизи. У решті позову суд відмовив.

У касаційній скарзі З. просив зазначені судові рішення в частині задоволення позову до нього скасувати, пославшись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Районний суд, стягуючи із З. та КП 2 тис. 204 грн 54 коп. як суми індексу інфляції на підставі ст. 625 ЦК, виходив із того, що з квітня 2007 р. (коли було проведено судово-будівельну експертизу та визначено вартість ремонтно-відновлювальних робіт для усунення недоліків, що виникли після залиття квартири) до січня 2009 р., коли були подані допов-нення до позовної заяви, розмір суми індексу інфляції становить 2 тис. 204 грн 54 коп.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) — це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК щодо сплати заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов’язання, яке визначене договором.

Ухвалюючи рішення про стягнення індексу інфляції, суд на порушення вимог ст. 213 ЦПК не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не обґрунтував, чому до правовідносин, які є делікт-ними, необхідно застосовувати відповідальність за порушення грошового зобов’язання.

Апеляційний суд зазначених обставин до уваги не взяв і залишив рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.

Допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 336 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу З. задовольнила частково: рішення Дарницького районного суду м. Києва від 8 жовтня 2009 р. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2010 р. в частині стягнення 2 тис. 204 грн 54 коп. — суми індексу інфляції скасувала, справу в цій частині передала на новий розгляд до суду першої інстанції, у решті рішення залишила без змін.