Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб’єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання

24 жовтня 2011 р. Верховний Суд України, розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Київський дослідно-механічний завод» (далі — ТОВ) до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі — Сільрада), треті особи: Інститут гідротехніки та меліорації Української академії аграрних наук, Києво-Святошинський районний відділ земельних ресурсів, за участю Генеральної прокуратури України, про скасування рішення, встановив:

У лютому 2007 р. ТОВ звернулося з позовом до Сільради, в якому просило скасувати її рішення від 10 жовтня 2006 р. «Про відміну рішення Віто-Поштової сільської ради від 20 березня 1997 р. «Про поновлення права землекористування ВАТ «Київський дослідно-механічний завод» в с. Юрівка, вул. Набережна, 25».

На обґрунтування позову ТОВ послалося на те, що оскаржуване ним рішення прийняте Сільрадою всупереч положенням Конституції України та ЗК і порушує його права як землекористувача, який у встановленому законом порядку набув право постійного користування земельною ділянкою, а також право власності на будівлі, розташовані на цій земельній ділянці.

Господарський суд Київської області постановою 11 квітня 2007 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2008 р., позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 18 серпня 2010 р. рішення судів попередніх інстанцій скасував, у задоволенні позову відмовив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС, ТОВ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом ст. 144 Конституції та ч. 10 ст. 59 Закону від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі — Закон № 280/97-ВР), просило скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2010 р. та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

На обґрунтування заяви позивач надав ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2007 р. та 22 січня 2008 р., в яких зазначені норми права застосовані по-іншому.

Так, у справі, що переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов, виходили із того, що відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку, отже, Сільрада, скасовуючи оскаржуваним рішенням рішення, прийняте нею раніше, вийшла за межі своїх повноважень. Однак Вищий адміністративний суд України такі висновки судів визнав помилковими та скасував ухвалені ними рішення.

Водночас у справах, на рішення в яких послався заявник, касаційний суд, аналізуючи положення ч. 2 ст. 19 та ст. 144 Конституції, ч. 10 ст. 59 Закону № 280/97-ВР, дійшов висновку, що в чинному законодавстві до компетенції органів місцевого самоврядування не належить скасування раніше прийнятих ними рішень.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Конституційний Суд України у Рішенні від 16 квітня 2009 р. № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції, ст. 25, ч. 14 ст. 46, частин 1, 10 ст. 59 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вирішив, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 10 ст. 59 Закону № 280/97-ВР передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Крім того, у п. 5 Рішення № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб’єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

У справі, що переглядається, суди встановили, що на виконання рішення Сільради від 20 березня 1997 р. ТОВ отримало Державний акт на право постійного користування землею від 3 квітня 1997 р. серії ІІ-КВ № 002068. Отже, таке рішення є ненормативним правовим актом одноразового застосування та вичерпало свою дію фактом його виконання, тому не може бути в подальшому скасоване Сільрадою.

Таким чином, висновок суду касаційної інстанції у справі, що переглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та не відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 6 червня 2011 р. № 21-50а11, прийнятій після перегляду судових рішень у подібних правовідносинах.

У зв’язку з наведеним та відповідно до ч. 2 ст. 243 КАС постанова Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2010 р. підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 242, 243 КАС, Верховний Суд України постановив:

Заяву ТОВ задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2010 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.