Пленум Верховного Суду України в абзаці 2 п. 17 постанови від 26 грудня 2003 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» роз’яснив, що оскільки дії державного виконавця, пов’язані з реалізацією арештованого майна, є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків, до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред’явлення позову, у зв’язку з чим у цій частині скаргу на дії державного виконавця суд ухвалою залишає без розгляду і роз’яснює заявникові можливість вирішення спору в позовному провадженні.
Вимоги про визнання незаконними дій державного виконавця, пов’язаних із зупиненням виконавчого провадження і проведенням прилюдних торгів, є взаємопов’язаними і мають вирішуватись у порядку позовного провадження

У червні 2006 р. М. звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міського управління юстиції (далі — ВДВС). Позивач просив визнати незаконними дії державного виконавця щодо незупинення виконавчого провадження та проведення прилюдних торгів з продажу земельної ділянки, посилаючись на те, що прилюдні торги були проведені не уповноваженою особою, а продане з торгів майно боржникові не належало.

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області ухвалою від 31 липня 2006 р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 3 листопада 2006 р., скаргу задовольнив: визнав незаконними дії державного виконавця ВДВС щодо незупинення виконавчого провадження та проведення прилюдних торгів з реалізації земельної ділянки; зобов’язав цього державного виконавця зупинити виконавче провадження; визнав проведення прилюдних торгів неправомірним.

На обґрунтування касаційної скарги ВДВС, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, поставив питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні скарги.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Задовольняючи скаргу, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що державним виконавцем на порушення п. 5 ст. 35 Закону від 21 квітня 1999 р. № 606-ХІV «Про виконавче провадження» не було зупинено виконавче провадження у зв’язку з оскарженням їхніх дій у суді та незаконно проведено прилюдні торги з реалізації арештованого майна.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна, зважаючи на таке.

Питання здійснення судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано розд. VII ЦПК.

Згідно з ч. 1 ст. 387 ЦПК за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Разом з тим Пленум Верховного Суду України в абзаці 2 п. 17 постанови від 26 грудня 2003 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» роз’яснив, що оскільки дії державного виконавця, пов’язані з реалізацією арештованого майна, є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків, до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред’явлення позову, у зв’язку з чим у цій частині скаргу на дії державного виконавця суд ухвалою залишає без розгляду і роз’яснює заявникові можливість вирішення спору в позовному провадженні.

Таким чином, місцевий суд не мав процесуальних повноважень щодо розгляду скарги по суті, оскільки питання щодо зупинення виконавчого провадження і проведення прилюдних торгів у цьому разі були взаємопов’язані і їх слід було вирішувати в порядку позовного провадження.

Апеляційний суд на порушення вимог ст. 303 ЦПК на зазначені порушення процесуального закону судом першої інстанції уваги не звернув.

З огляду на наведене постановлені в справі судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню із залишенням скарги без розгляду.

Керуючись статтями 336, 342 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу ВДВС задовольнила частково: ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2006 р. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 3 листопада 2006 р. скасувала, скаргу М. на дії державного виконавця ВДВС залишила без розгляду.

М. роз’яснено право на звернення до суду з позовом про визнання прилюдних торгів недійсними в загальному порядку.