З’ясовуючи питання чи є виконувана робота сумісництвом у розумінні Закону України «Про боротьбу з корупцією», слід керуватися постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій та доданим до цього положення Переліком робіт, які не є сумісництвом

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя постановою від 2 листопада 2006 р. визнав К. винуватим у порушенні спеціальних обмежень, передбачених п. «б» ч. 1 ст. 5 Закону від 5 жовтня 1995 р. № 356/95-ВР «Про боротьбу з корупцією» (далі — Закон № 356/95-ВР), і наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Як зазначено у постанові суду, К., працюючи на посаді головного спеціаліста відділу освіти райдержадміністрації, будучи державним службовцем сьомої категорії 14 рангу, протягом 2005—2006 навчальних років виконував роботу на умовах сумісництва, працюючи вчителем історії у вечірній школі. На порушення ст. 16 Закону від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу» (далі — Закон № 3723-XII), Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій (затверджене наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції і Міністерства фінансів від 28 червня 1993 р. № 43; далі — Положення) у період 2005—2006 років він відпрацював 419 год. вчителем історії, незважаючи на те, що відповідно до п. 3 Переліку робіт, доданого до Положення, педагогічна робота не є сумісництвом в обсязі 240 год. на рік.

Перший заступник голови Апеляційного суду Запорізької області постановою від 12 грудня 2006 р. зазначену постанову районного суду залишив без змін.

Прокурор Запорізької області у протесті порушив питання про скасування постанови районного суду як незаконної та закриття провадження у справі щодо К. у зв’язку з відсутністю в його діях складу корупційного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи, Перший заступник Голови Верховного Суду України дійшов висновку, що протест прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 16 Закону № 3723-XII та п. «б» ч. 1 ст. 5 Закону № 356/95-ВР державному службовцеві заборонено виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності та медичної практики).

У справі встановлено, що К. працював вчителем у вечірній школі та відпрацював протягом 2005—2006 навчальних років 419 год. Оскільки відповідно до п. 3 Переліку робіт педагогічна робота не є сумісництвом в обсязі 240 год. на рік, його дії судом розцінені як порушення спеціальних обмежень, встановлених Законом № 356/95-ВР.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Викладацька діяльність у значенні, вжитому у Законі № 356/95-ВР, — це процес надання знань, формування вмінь і навичок з різних напрямів освіти, розвитку інтелектуальних і творчих здібностей, фізичних якостей відповідно до задатків та запитів особи — учнів, студентів, стажерів, аспірантів, ад’юнктів, докторантів тощо; діяльність з отримання ними професії, підвищення їх виробничої кваліфікації, забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної, спеціальної практичної підготовки і перепідготовки. Вона може включати у себе навчально-виховну, наукову, дослідницьку, пошукову, експериментальну роботу з різних проблем науки, техніки, мистецтва.

У розглядуваній справі встановлено, що К. відпрацював 419 год. протягом 2005—2006 навчальних років, що підтверджується даними, які є у довідці від 25 квітня 2006 р., виданій директором Василівської вечірньої змінної школи Василівської районної ради Запорізької області. Тобто, з цієї довідки убачається, що він відпрацював зазначені години протягом двох навчальних років.

Однак суд, визнавши К. винуватим у вчиненні правопорушення, не звернув уваги на те, що Переліком робіт визначено, що педагогічна робота не є сумісництвом в обсязі 240 год. на рік.

Із довідки, наявної у матеріалах справи, видно, що К. відпрацював у 2005 р. 192 год., а в 2006 р. — 227 год.

Враховуючи наведене, суд безпідставно визнав факт перевищення К. кількості годин, дозволеної Переліком робіт, які не вважається сумісництвом, оскільки з матеріалів справи вбачається, що такого перевищення не було.

Посилання суду на те, що вчитель і викладач відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» є самостійними посадами, а тому він займався педагогічною діяльністю, не можна визнати обґрунтованим, оскільки відповідно до цієї постанови до педагогічних працівників віднесено не тільки вчителів, а й викладачів усіх спеціальностей.

За таких обставин доводи, викладені в протесті прокурора про те, що у цій справі підзаконні акти витлумачені довільно, що і стало причиною постановлення незаконного судового рішення, заслуговують на увагу.

У справі є також постанова першого заступника голови Апеляційного суду Запорізької області про залишення без змін постанови районного суду, яка не опротестовувалась. Однак, як убачається із її змісту, перший заступник голови зазначеного апеляційного суду, залишаючи без змін постанову районного суду, на вказані порушення закону уваги не звернув.

Враховуючи наведене, Перший заступник Голови Верховного Суду України постанову Шевченківського районного суду від 2 листопада 2006 р. і постанову першого заступника голови Апеляційного суду Запорізької області від 12 грудня 2006 р. стосовно К. скасував, провадження у справі закрив у зв’язку із відсутністю в його діях складу порушення спеціальних обмежень, передбачених п. «б» ч. 1 ст. 5 Закону № 356/95-ВР.