Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів. При цьому суд повинен врахувати наявність зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, доказами, що наведені на їх підтвердження, й положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов

визнання недійсним інформаційного повідомлення про проведення конкурсу з продажу пакета простих іменних акцій ВАТ у кількості 10 млн 122 тис. 32 шт., що становить 71,379 % статутного фонду ВАТ (далі — пакет акцій ВАТ), опублікованого 11 липня 2007 р. у додатку до «Державного інформаційного бюлетеня про приватизацію» — «Відомостях приватизації» № 26 (467);

визнання недійсним протоколу засідання конкурсної комісії з продажу пакета акцій ВАТ з використанням відкритості пропонування ціни за принципом аукціону.

Крім того, позивач просив суд:

зобов’язати ВАТ надати ТОВ можливість ознайомитися з ВАТ як об’єктом приватизації та надати докладну інформацію щодо його діяльності;

зобов’язати відділення ФДМУ провести новий конкурс з продажу пакета акцій ВАТ;

витребувати у ВАТ оригінал та належним чином засвідчену копію протоколу засідання конкурсної комісії з продажу пакета акцій ВАТ.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав, що опублікована інформація не є об’єктивною і не містить жодних застережень потенційним учасникам конкурсу щодо можливої ліквідації ВАТ. Водночас ТОВ вказало, що не має можливості ознайомитися з об’єктом приватизації, у зв’язку з чим воно не може подати конкурсні пропозиції та підтвердні документи до органу приватизації, щоб узяти участь у спірному конкурсі.

Суди розглядали справу неодноразово.

Господарський суд Київської області ухвалою від 4 квітня 2008 р. заяву ТОВ про забезпечення позову задовольнив: заборонив відділенню ФДМУ, у тому числі його посадовим особам, вчиняти будь-які дії, спрямовані на проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ з використанням відкритості пропонування ціни за принципом аукціону, зокрема, приймати конкурсні пропозиції, здійснювати експертизу відомостей, які містяться в підтвердних документах, за підсумками експертизи складати та затверджувати протокол з переліком учасників, які допущені до подання конкурсних пропозицій ціни, передавати конкурсній комісії перелік учасників, які допущені до подання конкурсних пропозицій ціни, реєструвати конкурсні пропозиції учасників конкурсу, оголошувати зміст конкурсних пропозицій учасників конкурсу, проводити конкурс у вигляді торгів «з голосу», вести та затверджувати протокол конкурсу, оголошувати та затверджувати результати конкурсу, укладати за результатами конкурсу договір купівлі-продажу.

Київський міжобласний апеляційний господарський суд постановою від 23 червня 2008 р. зазначену ухвалу господарського суду першої інстанції скасував.

Вищий господарський суд України постановою від 14 жовтня 2008 р. скасував цю постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду, а ухвалу Господарського суду Київської області від 4 квітня 2008 р. залишив без змін.

У касаційній скарзі відділення ФДМУ просило скасувати зазначену постанову Вищого господарського суду України з мотивів виявлення неоднакового застосування цим судом одного й того ж положення закону в аналогічних справах, неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд України ухвалою від 25 грудня 2008 р. порушив касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 14 жовтня 2008 р.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України визнала, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України погодився з висновком господарського суду першої інстанції про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Проте із цим висновком погодитися не можна з таких підстав.

Предметом позову у справі, що розглядається, є вимоги про визнання недійсними інформаційного повідомлення про проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ та протоколу засідання конкурсної комісії з продажу цього пакета акцій, надання позивачу докладної інформації щодо діяльності товариства і, зокрема, вимога зобов’язати відділення ФДМУ провести новий конкурс з продажу пакета акцій ВАТ.

Господарський суд Київської області ухвалою від 4 квітня 2008 р. про забезпечення позову фактично заборонив відділенню ФДМУ проводити новий конкурс з продажу пакета акцій ВАТ.

У ст. 66 ГПК передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів. При цьому суд повинен врахувати наявність зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, доказами, які наведені на їх підтвердження, й положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.

Апеляційний господарський суд, встановивши відсутність обґрунтування того, яким чином невжиття застосованих судом заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду, дійшов правильних висновків, що ухвала про забезпечення позову виходить за межі змісту позовних вимог, а вжиті заходи не пов’язані із суб’єктивними правами позивача на предмет спору і не відповідають законодавству, на підставі якого подано позов.

Вищий господарський суд України всупереч вимогам ст. 111¹⁰ ГПК безпідставно скасував постанову апеляційного суду, яка прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, касаційний суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі ухвалу місцевого господарського суду від 4 квітня 2008 р. про забезпечення позову, не врахував, що господарський суд при першому розгляді справи вже виносив аналогічну ухвалу, яку Вищий господарський суд України постановою від 31 січня 2008 р. обґрунтовано скасував.

Враховуючи викладене, постанову Вищого господарського суду України від 14 жовтня 2008 р. не можна визнати законною й обґрунтованою, у зв’язку з чим вона підлягає скасуванню, а постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 р. — залишенню в силі.

Верховний Суд України на підставі положень статей 6, 8 Конституції України не визнав за необхідне направляти заяву про забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст. 125 Основного Закону і статей 2, 39 Закону від 7 лютого 2002 р. № 3018-ІІІ «Про судоустрій України» в частині визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду апеляційної інстанції. У зв’язку з цим наведений у ст. 111¹⁸ ГПК перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не вважається правовою перешкодою для прийняття Верховним Судом України зазначеного рішення.

Керуючись статтями 111¹⁷—111¹⁹ ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу відділення ФДМУ задовольнила: постанову Вищого господарського суду України від 14 жовтня 2008 р. скасувала, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23 червня 2008 р. залишила в силі.