Згідно з положеннями статей 69, 265 МК України за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску транспортного засобу через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов’язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір *

14 листопада 2011 р. Верховний Суд України, розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства «Спрут» (далі — ПП) до Вінницької митниці Державної митної служби України (далі — Митниця) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень, в с т а н о в и в:

У липні 2007 р. ПП звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення Митниці форми «Р» від 19 червня 2007 р. № 71, 72, 73, згідно з якими йому донараховано суми митних платежів у розмірі 3 тис. 93 грн 64 коп. через заниження митної вартості транспортного засобу.

На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що при проведенні митного контролю транспортного засобу та оформленні вантажної митної декларації (далі — декларація) він дотримався вимог чинного законодавства.

Відповідач заперечував проти позову та зазначав, що в ході камеральної перевірки встановлено, що при митному оформленні транспортного засобу позивача не було враховано тип кузова, що є порушенням статей 266, 268–273 МК та вимог Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 р. № 1375, і стало підставою для донарахування в порядку, визначеному підпунктом «в» підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону від 21 грудня 2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі — Закон).

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 26 грудня 2007 р., залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2009 р. та Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2011 р., позов задовольнив.

Не погоджуючись із рішенням касаційного суду, Митниця звернулася із заявою про перегляд ухвали суду касаційної інстанції з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС. Пославшись на неоднакове застосування ст. 69 МК, вона просила ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2011 р. скасувати, справу передати на новий касаційний розгляд. На підтвердження неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права відповідач надав постанову Вищого адміністративного суду України від 7 липня 2010 р. у справі № 2-а-4370/07 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Скайтек» ЛТД до Митниці про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 серпня 2011 р. справу допущено до перегляду Верховним Судом України.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення виходячи з такого.

Як встановили суди, на виконання наказу начальника Митниці від 14 травня 2007 р. № 247 «Про проведення камеральної перевірки митного оформлення транспортних засобів» з метою недопущення ухилення ПП від сплати податків та зборів у повному обсязі працівники Митниці провели камеральну перевірку митного оформлення автомобіля вантажного із врахуванням типу кузова Merсedes Sprinter 311 CDI за декларацією від 21 листопада 2006 р.  № 401000007/6/220845, за результатами якої склали акт від 12 червня 2007 р. № 32/401000000/9.

У ході перевірки виявлено недонарахування суми митних платежів через заниження митної вартості транспортного засобу, що призвело до недоборів митних платежів на загальну суму 3 тис. 93 грн 64 коп. В основу акта камеральної перевірки покладений висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (далі — НДКЦ) від 24 квітня 2007 р. № 136, відповідно до якого митна вартість зазначеного автомобіля згідно з представленими для товарознавчого дослідження документами з урахуванням типу кузова становить 33 тис. 229 грн 63 коп. (5 тис. 80 євро). Різниця між заявленою у декларації та визначеною спеціалістами НДКЦ митною вартістю склала 6 тис. 999 грн 16 коп.

За наслідками зазначеної перевірки Митниця прийняла оскаржувані податкові повідомлення форми «Р».

Ухвалюючи рішення у цій справі, касаційний суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що дії Митниці щодо перерахунку митних платежів та нарахування штрафних санкцій не відповідають вимогам митного законодавства.

У справі, рішення в якій надано заявником на підтвердження своїх доводів, касаційний суд, встановивши, що за результатами камеральної перевірки було виявлено значне заниження підприємством митної вартості транспортного засобу у зв’язку з неврахуванням вартості його додаткового обладнання (автогідронавантажувача), яке призвело до сплати митних платежів не в повному обсязі, зазначив, що митні органи обґрунтовано донарахували податкові зобов’язання зі сплати мита та податку на додану вартість.

Із зазначених судових рішень убачається, що касаційний суд ухвалив різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах внаслідок неоднакового застосування норм матеріального права, які регулюють здійснення митними органами контролю визначення митної вартості транспортного засобу.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у їх застосуванні, Верховний Суд України виходить із такого.

Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України — дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (п. 35 ст. 1 МК).

Аналіз наведеного у п. 19 ст. 1 МК визначення поняття «митні процедури» дає підстави вважати, що ці процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі МК відповідно до заявленого митного режиму.

Статтею 259 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 265 МК митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов’язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 69 МК незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Наведені норми права дають підстави вважати, що за наслідками перевірки правильності визначення митної вартості товарів можуть бути донараховані обов’язкові платежі.

Про правильність цієї позиції свідчить і чинний з 17 травня 2008 р. Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 р. № 339 на виконання вимог статей 41, 265 МК. За процедурою, встановленою цим Порядком, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюється митними органами, зокрема і шляхом проведення камеральної перевірки. У разі якщо за його результатами виявлено обставини, що вплинули на рівень задекларованої митної вартості таких товарів, митний орган приймає рішення про визначення їх митної вартості за встановленою Державною митною службою України формою. У разі заниження податкового зобов’язання та його непогашення протягом 10 днів з дати надходження рішення митного органу про визначення митної вартості товару зазначений орган самостійно вживає заходів для донарахування сум податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановленому Законом порядку.

Таким чином, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску транспортного засобу через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов’язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

Рішення касаційного суду у цій справі не відповідає наведеним вимогам законодавства, яке було чинним на час пропуску транспортного засобу через митний кордон України.

З урахуванням наведеного ухвала касаційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.

Керуючись статтями 241—243 КАС, Верховний Суд України п о с т а н о в и в:

Заяву Митниці задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2011 р. скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.

* Публікується повний текст судових рішень із незначними редакційними правками.