головуючого	Давиденка В.В.,
суддів	Харченка О.М., Скотаря А.М.,
за участю прокурора	Коломієць Т.С.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 квітня 2005 р. кримінальну справу за скаргою засудженого С. на судові рішення по справі С. і К.

Вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 1 жовтня 2003 р. С., 26 грудня 1968 р. н., уродженець м. Ужгорода, житель с. Порошково Перечинського району Закарпатської області,громадянин України, судимий 19 лютого 2002 р. за ст. 101 ч.1 КК України 1960 р. на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України він був звільнений від відбування покарання з випробуванням і з іспитовим строком 2 роки, засуджений за ст. 129 ч.1 КК України на 3 місяці арешту;

за ст. 27 ч.3, 185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі;

за ст. 304 КК України на 1 рік позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів до позбавлення волі на 3 роки.

На підставі ст. 71 КК України С. остаточно визначено покарання за сукупністю вироків 4 роки позбавлення волі.

С. засуджений за вчинення таких злочинів.

20 березня 2003 р. він на присадибній ділянці Д. в с. Порошково Перечинського району Закарпатської області під час сварки погрожував її вбити і при цьому замахувався на неї сокирою.

Крім того, у лютому 2003 р. в с. Порошково Перечинського району Закарпатської області С. втягнув у злочинну діяльність неповнолітніх К. та Г., організувавши їх на вчинення крадіжки майна потерпілої Є., шляхом проникнення у її житло.

К. і Г. під впливом С. вчинили цю крадіжку майна на суму 37 грн.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 4 березня 2004 р. вирок щодо С. залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений С. просить судові рішення в частині його засудження за ст. ст. 304 і 27 ч. 3 – 185 ч. 3 КК України скасувати, а справу закрити.

У частині засудження за ст. 129 ч. 1 КК України вирок змінити, вважати, що він лише образив потерпілу Д. Все це мотивує тим, що К. і Г. у злочинну діяльність не втягував і не посилав їх вчиняти крадіжку майна Є., що не організовував цього злочину і наводить відповідні доводи та дає свою оцінку доказам. Стверджує, що не погрожував Д. сокирою.

Посилається С. і на порушення кримінально-процесуального закону під час досудового слідства і розгляду його справи судами. Зокрема, вказує, що на нього чинився тиск з боку працівників міліції, що в судовому засіданні йому не надали можливості скористатися послугами адвоката.

С., крім того, стверджує, що він звертався з клопотання про його участь в апеляційному розгляді справи, проте його не доставили на апеляційний розгляд справи і тим було порушено його право на захист.

Вказує він і на те, що при призначенні йому покарання суд не врахував ряд пом’якшуючих його відповідальність обставин.

По справі засуджений також К. стосовно якого касаційні скарги і касаційні подання не надходили.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, яка просила скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

У відповідності з вимогами ст. 358 КПК України засуджений, що утримується під вартою, підлягає обов’язковому виклику в апеляційний суд у випадках, коли про це надійшло його клопотання.

Як видно з матеріалів справи засуджений С. перебував під вартою і заявив клопотання про його виклик на апеляційний розгляд справи.

Це вбачається з листа голови Перечинського районного суду Закарпатської області від 29 січня 2004 р. (а.с. 230).

У повідомленні голови суду зазначено, що необхідно доставити засудженого С. на розгляд справи в апеляційний суд згідно його вимоги на 9 годину 4 березня 2004 р. (хоча сама заява С. до справи не долучена). Сам С. у касаційній скарзі стверджує, що звертався з такою заявою.

Разом з тим С. в апеляційний суд на розгляд його справи не був доставлений і справа розглянута у його відсутність, що є істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

Крім того, апеляційний суд не розглянув додаткові доводи, викладені у додатковій апеляційній скарзі С. Скарга надійшла в апеляційний суд 2 березня 2004 р. (а.с. 231–236) долучена до справи 3 березня 2004 р., а справа розглянута 4 березня 2004 р. У своїй апеляційній ухвалі суд не дав відповіді на доводи, викладені С. в додатковій апеляції.

Тому ухвала апеляційного суду не відповідає вимоги ст. 377 КПК України і підлягає скасуванню у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Справу необхідно повернути на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді справи її слухання необхідно провести у присутності С., розглянути всі його доводи і постановити рішення, яке б відповідало вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 395-396 КПК України колегія суддів, –

Касаційну скаргу засудженого С. задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 4 березня 2004 р. щодо С. скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Головуючий:	Давиденко В.В.
Судді:	Харченко О.М., Скотар А.М.