Відповідно до ч. 15 ст. 236⁸ КПК, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення цієї постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для її винесення, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які суд вирішує при розгляді кримінальної справи по суті

Прокурор Магдалинівського району Дніпропетровської області постановою від 2 квітня 2008 р. порушив кримінальну справу за фактом службового підроблення документів у справі щодо П. за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК.

Л. — слідчий слідчого відділення Магдалинівського РВ УМВС України в Дніпропетровській області — оскаржив цю постанову в суді.

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області постановою від 7 квітня 2008 р. задовольнив скаргу Л.: зазначену постанову прокурора скасував і в порушенні кримінальної справи щодо Л. за ч. 1 ст. 366 КК відмовив.

Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 21 квітня 2008 р. постанову місцевого суду залишив без змін.

У касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування зазначених судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд через істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Він вважав, що: районний суд безпідставно послався у постанові на те, що кримінальну справу незаконно порушено не щодо особи, а за фактом — адже на момент її порушення не було відомо, хто саме з посадових осіб міліції підробив підписи в протоколі відтворення обстановки й обставин події у справі щодо П.; суд усупереч вимогам закону постановив рішення про відмову в порушенні справи щодо Л. за ч.1 ст. 366 КК, тоді як її порушено за фактом. Прокурор також зазначив, що ці порушення вимог закону залишилися поза увагою апеляційного суду.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційному поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК порушити кримінальну справу можна тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Зі змісту цієї статті випливає, що на цій стадії перевіряється лише наявність об’єктивних ознак, що характеризують подію злочину, і не вимагається надавати докази або встановлювати будь-які обставини.

У ч. 15 ст. 236⁸ КПК, якою передбачено порядок розгляду скарг на постанови про порушення кримінальної справи, зазначено, що, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення цієї постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для її винесення, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які суд вирішує при розгляді справи по суті.

Цих вимог закону суд не дотримав. Так, розглядаючи скаргу Л. на постанову прокурора про порушення кримінальної справи за фактом службового підроблення, він зазначив у постанові, що підстав для її порушення не було, оскільки: слідчий Л. під час розслідування справи щодо П. відтворив обстановку й обставини події і склав відповідний протокол, в якому розписалися поняті та обвинувачений; поняті підтвердили, що у складеному слідчим протоколі П. розписався; почеркознавча експертиза була проведена не за оригіналом, а за ксерокопіями документів.

Тобто, перевіряючи наявність чи відсутність підстав для порушення кримінальної справи, районний суд вважав установленими такі обставини, які відповідно до ст. 64 КПК підлягають доказуванню у справі і можуть бути встановлені лише під час досудового слідства на підставі визначеного кримінально-процесуальним законом порядку після порушення справи.

За змістом ст. 65 КПК докази у кримінальній справі можна встановити під час проведення слідчих дій так само лише після її порушення.

Відповідно до ч. 16 ст. 236⁸ КПК за результатами розгляду скарги, залежно від того, чи були при порушенні справи дотримані вимоги статей 94, 97, 98 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою залишає скаргу без задоволення або задовольняє її та скасовує постанову про порушення справи і виносить постанову про відмову в порушенні справи.

Із матеріалів справи вбачається, що кримінальну справу було порушено за фактом службового підроблення документів у справі щодо П. за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, а суд задовольнив скаргу Л., скасувавши постанову прокурора про порушення кримінальної справи за цим фактом і відмовши в її порушенні щодо конкретної особи, тобто Л.

Апеляційний суд зазначених порушень вимог кримінально-процесуального закону, які допустив місцевий суд, не усунув і наведених в апеляції прокурора доводів не перевірив. Вважаючи рішення місцевого суду про відсутність підстав для порушення кримінальної справи законним, суд апеляційної інстанції припустився аналогічної помилки, пославшись на ті самі обставини, що й суд першої інстанції.

Такі порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними, оскільки вони ставлять під сумнів законність та обґрунтованість постановлених у справі судових рішень. Тому колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України постанову Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2008 р. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 квітня 2008 р. щодо Л. скасувала і справу направила на новий судовий розгляд у той самий суд.