Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Вищого господарського суду України від 26 квітня 2005 р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об’єднання “Вектор” до Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001731600/0/1362 від 25 серпня 2004 р.,
У вересні 2004 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об’єднання “Вектор” (далі – Товариство) подало у господарський суд Житомирської області позов до Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції (далі – Інспекція) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001731600/0/1362 від 25 серпня 2004 р. про донарахування 2400 грн. податку на додану вартість та застосування 120,00 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю донарахування вказаної суми податку на додану вартість на підставі ст. 7 Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, згідно якої підприємства, об’єднання і організації, колгоспи, радгоспи, розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіологічного контролю, звільняються від оподаткування крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що ставки податків і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватись іншими законодавчими актами України, крім законів про оподаткування. А тому норми Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” діють лише в частині, що не суперечить Закону України “Про податок на додану вартість”.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20 жовтня 2004 р. позов задоволено з мотивів обґрунтованості позовних вимог, оскільки Товариство розташовано в м. Коростень Житомирської області, яке згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 р. № 106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи” (додаток №1), віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а тому згідно ст.7 Закону України від 27 лютого 2001 р. “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” звільняється від оподаткування податком на додану вартість.

Система оподаткування та пільг щодо оподаткування підприємств, об’єднань, організацій, колгоспів і радгоспів, які розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю, визначена ст. 7 Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідає вимогам Конституції України та Закону України “Про систему оподаткування”.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 25 січня 2005 р., залишеним без змін оскарженою постановою Вищого господарського суду України від 26 квітня 2005 р. у справі, зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін з тих самих підстав.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 26 квітня 2005 р. у справі з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 30 червня 2005 р. порушено провадження з перегляду Верховним Судом України в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 26 квітня 2005 р. у справі № 6/195 “НА”, справу передано на розгляд Судової палати у господарських справах Верховного Суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, місцем реєстрації та місцезнаходження Товариства є м. Коростень Житомирської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 р. № 795-ХІІ, підприємства, що розташовані у зоні гарантованого добровільного відселення , звільняються від оподаткування.

Господарські суди всіх інстанцій дійшли висновку, що Товариство не повинно сплачувати податок на додану вартість на підставі зазначеного Закону.

Але з таким висновком погодитися не можна.

Преамбулою Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що його норми регулюють питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та роботи населення, господарську, науково-дослідну та іншу діяльність у цих зонах. Закон закріплює і гарантує забезпечення режиму використання та охорони вказаних територій із метою зменшення дії радіоактивного опромінення на здоров’я людини та на екологічні системи. Тобто цей Закон не є законом України про оподаткування.

Натомість, згідно п.п. 11.2, 11.4 ст. 11 Закону “Про податок на додану вартість”, зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише внесенням змін до цього Закону. До приведення інших законодавчих актів у відповідність з нормами цього Закону вони діють у частині, що не суперечить його нормам.

Крім того, при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій, не було враховано та надано належної правової оцінки тому факту, що Товариство створено і зареєстровано виконавчим комітетом Коростенської міської ради Житомирської області 9 червня 2004 р., а ст. 16 Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” містить заборону будівництва нових, розширення діючих підприємств, безпосередньо не пов’язаних із забезпеченням радіологічного, соціального захисту населення, а також умов його життя та праці.

За таких обставин, ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатися законними й обґрунтованими і підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 111¹⁷ – 111²⁰ ГПК, Верховний Суд України

Касаційну скаргу Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 26 квітня 2005 р., постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 25 січня 2005 р., рішення господарського суду Житомирської області від 20 жовтня 2004 р. скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.