Звільняючи особу від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, суд у постанові має чітко вказати одну з передбачених у цій статті підстав для звільнення та мотивувати своє рішення.
Порушення судом зазначених вимог закону потягло скасування постанови

На підставі ст. 48 КК кримінальну справу стосовно Д. закрито.

Згідно з матеріалами справи Д. обвинувачувався в тому, що він 4 травня 2008 р., приблизно о 2 годині 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, таємно викрав мобільний телефон зі столу у приміщенні кінотеатру, де відбувалася дискотека, завдавши потерпілій П. матеріальну шкоду на загальну суму 1 тис. 759 грн.

На підставі ст. 48 КК постановлено звільнити Д. від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

У касаційному поданні прокурор просив постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме ст. 48 КК.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 48 КК та роз’яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Отже, у ст. 48 КК передбачено дві підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності: втрата діянням суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки та втрата особою суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки.

Для визнання того, що на час розгляду справи в суді обстановка змінилася, суду необхідно було встановити не тільки те, яка обстановка існувала під час вчинення злочину, а й те, в чому полягала її зміна на час розгляду справи в суді, та навести в судовому рішенні дані, які свідчили б про таку зміну обстановки та втрату суспільної небезпечності діянням чи особою, тобто зазначити конкретну підставу звільнення від кримінальної відповідальності.

Наведені у постанові суду дані про те, що Д. раніше не судимий, характеризується позитивно за місцем проживання і навчання, не перебуває на обліку в диспансерах м. Маріуполя Донецької області, щиро розкаявся у вчиненому злочині, повністю відшкодував шкоду потерпілій, яка просила звільнити його від кримінальної відповідальності, не свідчать про зміну обстановки.

Таким чином, суд не навів у постанові жодних заснованих на законі обґрунтувань того, в чому полягала зміна обстановки на час розгляду справи в суді та які саме наслідки вона потягла — втрату суспільної небезпечності злочином чи те, що Д. перестав бути суспільно небезпечним, та в чому конкретно це виявилось.

Крім того, мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції необґрунтовано послався на ст. 8 КПК, яка регулює порядок звільнення від кримінальної відповідальності за іншими підставами.

З огляду на зазначене колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України скасувала постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 8 липня 2008 р. про звільнення Д. на підставі ст. 48 КК від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 185 КК, у зв’язку зі зміною обстановки, а справу направила на новий судовий розгляд у той же суд.