Призначення судом кримінального покарання особі за злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу визнано необґрунтованим через те, що суд не врахував тяжкості злочину, особи засудженого та його поведінки після вчинення злочину

Згідно з вироком суду О. засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

22 червня 2004 р. приблизно о 17 годині 30 хвилин, перебуваючи у приміщенні охорони дачного масиву, О. під час сварки з охоронником В. з метою вбивства завдав останньому численні удари металевою частиною лопати по різних частинах тіла, що призвело до несумісних із життям тілесних ушкоджень у виді відкритої черепно-мозкової травми з пошкодженнями кісток черепа та головного мозку, від яких той помер.

Крім того, за місцем свого проживання О. незаконно (без відповідного дозволу) зберігав знайдений самостріл, за допомогою якого в період з 1 по 2 листопада 2004 р. з метою самогубства зробив постріл собі у груди. 2 листопада 2004 р. зазначену вогнепальну зброю було вилучено.

В апеляційному порядку вирок не оскаржувався.

У касаційному поданні заступник прокурора Одеської області, не оспорюючи доведеності винуватості О. у вчиненні злочинів і кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК, порушив питання про скасування вироку суду першої інстанції з направленням справи на новий судовий розгляд. Він це мотивував тим, що місцевий суд, безпідставно застосувавши ст. 69 КК, призначив О. покарання, яке внаслідок м’якості не відповідає тяжкості вчинених злочинів і даним про його особу.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 65, 69 КК, призначаючи покарання, суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. За наявності кількох обставин, які пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК за цей злочин. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з вироку суду ці вимоги закону суд не дотримав.

Так, призначаючи О. покарання, в тому числі відповідно до ч. 1 ст. 115 КК із застосуванням ст. 69 КК, суд визнав пом’якшуючими покарання засудженого обставинами вчинення ним злочину вперше, сприяння у розкритті злочину, фізичний стан засудженого, в тілі якого після спроби самогубства залишився уламок кулі, а також перебування О. під вартою приблизно чотири роки і те, що до нього в цей час застосовувалися примусові заходи медичного характеру.

Однак суд не зазначив, у чому полягало сприяння О. у розкритті злочину та якого саме з двох злочинів, за які його засуджено, і чи вплинуло це та яким чином на зниження ступеня тяжкості вчиненого ним. Не звернув уваги суд й на наявні у справі дані про те, що О. раніше вчинював злочини, передбачені ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 140, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 129 КК 1960 р., судимості за які відповідно до ст. 89 КК погашені. Тому посилання суду на вчинення ним злочину вперше і на сприяння у розкритті злочину як на пом’якшуючі покарання обставини не можна визнати правильним.

Також суд, призначаючи О. покарання, не врахував, що після вчинення вбивства В. він утік, довгий час переховувався і був оголошений у розшук.

Крім того, як вбачається з матеріалів кримінальної справи, під час досудового слідства та судового розгляду справи О. свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК, визнавав частково.

Суд не в повній мірі врахував і те, що вчинені О. злочини належать до категорії особливо тяжких та середньої тяжкості, О. протягом 2003 р. під час проживання в селі згідно з наданою сільською радою характеристикою, був схильний до вживання алкогольних напоїв, а жителі села характеризували його негативно.

Під час проживання з червня 2004 р. в іншому селі, як свідчить надана про нього характеристика, про О. там негативно відгукувались також.

Крім того, згідно з матеріалами справи та показаннями самого О., злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК, він учинив у стані алкогольного сп’яніння, про що органи досудового слідства зазначили у пред’явленому йому обвинуваченні. Однак суд на цю обставину уваги не звернув і їй жодної оцінки у вироку не дав, хоча вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння за законом може бути визнано як обтяжуюча покарання обставина.

Не врахував суд і даних про виявлену в О. венеричну хворобу.

Суд також не мотивував, чому він визнав пом’якшуючими покарання обставинами тривалість строку перебування О. за вчинені злочини під вартою та застосування до нього в цей час (з 5 вересня 2005 р. по 29 червня 2008 р.) примусового лікування в психіатричній лікарні, якщо згідно з вимогами ст. 338 КПК ці строки зараховуються в строк відбуття покарання, призначеного судом.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що суд при призначенні О. покарання у виді позбавлення волі за ч. 1 ст. 115 КК необґрунтовано застосував ст. 69 КК та безпідставно визначив розмір покарання, нижче від найнижчої межі санкції цього закону у виді позбавлення волі на строк чотири роки три місяці. Це покарання за зазначений злочин і за сукупністю злочинів недостатнє для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Тому на підставі п. 3 ч. 1 ст. 398 КПК вирок суду щодо О. визнано таким, що підлягає скасуванню за м’якістю призначеного йому покарання, а справа — направленню на новий судовий розгляд.

Скасовуючи вирок суду і направляючи справу на новий судовий розгляд, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вказала на необхідність при новому розгляді справи, у разі визнання О. винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК, повною мірою врахувати тяжкість учинених злочинів, особу засудженого та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання, та призначити йому покарання відповідно до вимог ст. 65 КК.

За таких обставин вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 листопада 2008 р. щодо О. скасовано за м’якістю призначеного йому покарання, а справу направлено на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.