Інформація про видання
На першу сторінку Написати листа Пошук
 2008   ‹ інформація про журнал
   № 2 (90)
    
СУДОВА ПРАКТИКА
JUDICIAL PRACTICE
     РІШЕННЯ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
DECISIONS IN CRIMINAL CASES

Незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів вважаються будь-які оплатні чи безоплатні форми їх реалізації всупереч вимогам законодавства. Обопільне введення шляхом ін’єкцій наркотичного засобу, психотропної речовини або їх аналогів, які придбані особами за спільні кошти, збуту не утворюють

Ухвала колегії суддів Судової палати
у кримінальних справах Верховного Суду України
від 27 листопада 2007 р.
(в и т я г)


Києво-Святошинський районний суд Київської області вироком від 9 лютого 2007 р. засудив М. за ч. 1 ст. 309 КК на один рік обмеження волі, за ч. 2 ст. 307 цього Кодексу — на п’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим засудженому визначено остаточне покарання у виді п’яти років позбавлення волі.

М. визнано винним у тому, що він 25 липня 2006 р. незаконно придбав для власного вживання та з метою збуту в не встановленої слідством особи особливо небезпечний наркотичний засіб — 0,25 грама героїну, — який незаконно зберігав, переніс у під’їзд будинку, де незаконно виготовив розчин героїну, частину з якого вжив особисто, частину передав Г. і С., які вжили цей наркотичний засіб, а ще одну — набрав у шприц для вживання Б., проте не встиг передати останній, оскільки був затриманий працівниками міліції.

Апеляційний суд Київської області ухвалою від 25 квітня 2007 р. скасував вирок районного суду у частині засудження М. за ч. 2 ст. 307 КК і закрив справу за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого цією статтею, та постановив вважати його засудженим за ч. 1 ст. 309 цього Кодексу на один рік обмеження волі.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, зазначив, що апеляційний суд неправильно застосував кримінальний закон і безпідставно скасував вирок у частині засудження М. за ч. 2 ст. 307 КК. У зв’язку з цим він порушив питання про скасування ухвали апеляційного суду і залишення без змін вироку місцевого суду.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційному поданні доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції, встановив, що в діях М. немає складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК. Свій висновок суд обґрунтував тим, що обопільне введення шляхом ін’єкцій наркотичного засобу особами, які його придбали за спільні кошти, збуту не утворює. Апеляційний суд також визнав, що всі сумніви щодо придбання наркотичного засобу за спільні кошти та спільного його вживання повинні тлумачитися на користь підсудного

Із таким висновком погодилась і колегія суддів, оскільки він підтверджений матеріалами справи.

Так, на досудовому слідстві М. незмінно стверджував, що він на прохання Б. і С. придбав для них, а також для себе та своєї співмешканки Г. героїн, який вони разом вживали. Цей наркотичний засіб засуджений придбав за 80 грн, 40 грн з яких йому дали Б. і С., а решту додав він. Той факт, що Б. і С. просили М. придбати їм героїн, який потім С., М. і Г. разом вжили, а Б. не встигла вжити, доведено в суді, що в касаційному поданні не заперечується.

Показання Г. (про те, що вона не давала М. гроші на придбання наркотичного засобу, оскільки вони спільно проживали), С. (про те, що вона грошей на героїн не давала) та Б. (про те, що вона не пам’ятає, чи давала на це гроші) не спростовують твердження М. про придбання ним зазначеного засобу за кошти всіх осіб, які мали намір разом його вжити. Та обставина, що М. заздалегідь знав, скільки коштуватиме героїн, не свідчить про те, що при його придбанні він мав умисел на збут і надалі збув частину цієї речовини.

Із огляду на викладене апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність у діях М. складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК.

Оскільки істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які давали б підстави для скасування ухвали апеляційного суду, не виявлено, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у задоволенні касаційного подання прокурора відмовила.