Пунктом 7 ст. 56 КАС встановлено, що законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом. Відповідно до ст. 58 цього Кодексу повноваження представників підтверджуються довіреністю.
Тому висновок судів про те, що інші документи, не передбачені законом, не породжують права та обов’язки щодо представництва інтересів у суді, визнано правильним

2 грудня 2008 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши за винятковими обставинами у порядку письмового провадження за скаргою Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції (далі — ОДПІ) справу за її позовом до Цигана С.І., третя особа — Товариство з іноземними інвестиціями «ОмніКомп’ютерс», про визнання недійсними установчих документів, установила:

У липні 2004 р. ОДПІ звернулася з позовом до Цигана С.І. про визнання недійсними установчих документів приватного підприємства «Еспрі-Веста», який задоволено рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2004 р.

Той самий суд ухвалою від 11 серпня  2005 р., переглянувши це рішення за нововиявленими обставинами, скасував його та призначив справу до нового розгляду, за результатами якого ухвалою від 8 червня 2006 р. провадження у справі закрив.

Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 31 серпня 2006 р. апеляційну скаргу ОДПІ визнав неподаною і повернув через те, що її підписано неуповноваженою особою.

Із тих самих підстав Вищий адміністративний суд України ухвалою від 4 червня 2008 р. касаційну скаргу ОДПІ відхилив, а ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області залишив без змін.

У скарзі про перегляд ухвали касаційного суду за винятковими обставинами ОДПІ, посилаючись на наявність підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС, просить скасувати цю ухвалу і направити справу на новий апеляційний розгляд.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що в задоволенні скарги має бути відмовлено з таких підстав.

Залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції, касаційний суд виходив з того, що наказ ОДПІ від 18 листопада 2005 р. № 266 «Про розподіл обов’язків по керівництву роботою структурних підрозділів Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції та координацію роботи», а також Регламент ОДПІ, які були подані апеляційному суду, не підтверджують наявність у заступника начальника ОДПІ повноважень на підписання апеляційної скарги.

Відповідно до п. 5.2 Регламенту ОДПІ документи майнового, грошового, розрахункового і кредитного характеру (розпорядження на видачу грошових сум, інші грошові документи, договори, зобов’язання, довіреності тощо) можуть підписувати начальник ОДПІ та його заступники, які згідно з розподілом обов’язків відповідають за ці питання. На заступника Бохана А.М., який підписав апеляційну скаргу, покладено керівництво юридичним відділом.

Пунктом 7 ст. 56 КАС встановлено, що законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом. Відповідно до ст. 58 цього Кодексу повноваження представників підтверджуються довіреністю.

Тому висновок апеляційного та касаційного судів у цій справі про те, що інші документи, не передбачені законом, не породжують права та обов’язки щодо представництва інтересів у суді, є правильним.

З огляду на викладене ухвала Вищого адміністративного суду України є законною і підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 235, 241, 244 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні скарги ОДПІ відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.